Історія справи

Ухвала ККС ВП від 26.11.2020 року у справі №295/4954/19

Ухвала

іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 295/4954/19

провадження № 51-5561 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Ємця О. П., Остапука В. І.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Устянцевої В. С., яка брала участь

у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060020001063,

встановив:

За вироком Богунського районного суду міста Житомира від 26 червня

2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився у с. Липівка Макарівського району Київської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше судимого 1 березня 2019 року Корольовським районним судом міста Житомира за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді 140 годин громадських робіт, яке відбуто повністю,

засуджено за ч. 1 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк

2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув'язнення з 12 березня 2019 року по 13 березня 2019 року

з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.

Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 з ОСОБА_1 7000 гривень

в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 березня

2019 року близько 11:15, знаходячись у приміщенні Корольовського районного суду міста Житомира, яке розташоване за адресою: майдан Соборний, 1,

у м. Житомир, діючи умисно, з метою залякування та незаконного тиску на ОСОБА_2, прокурора Житомирської місцевої прокуратури Житомирської обл., на якого покладено обов'язок процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, неодноразово висловив відкритті погрози застосування насильства у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, які викликали в останнього переконання у можливості їх невідкладного втілення у життя та сприймалися як реальні.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінено та призначено останньому покарання за ч. 1 ст. 345 КК у виді арешту на строк

2 місяці.

У касаційній скарзі прокурор Устянцева В. С., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, просить ухвалу апеляційного суду щодо

ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 345 КК у виді арешту на строк 2 місяці є явно несправедливим через м'якість.

Перевіривши наведені у касаційній сказі доводи та дослідивши оскаржуване судове рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Так, санкція ч. 1 ст. 345 КК передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк. Тобто, санкція вказаної статті визначає альтернативні види покарань.

Так, обираючи ОСОБА_1 міру примусу, суд першої інстанції призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке за видом є найбільш суворим із покарань, передбачених ч. 1 ст. 345 КК, а за строком наближеним до максимального.

Переглядаючи вирок в апеляційному порядку, суд врахував всі обставини кримінального правопорушення, дані про особу засудженого та вірно дійшов висновку про те, що призначене ОСОБА_1 покарання, за наявності альтернативних видів покарань, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, а тому справедливо змінив рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання, обравши ОСОБА_1 міру примусу у виді арешту на строк два місяці, яке також слід відбувати реально.

Таке покарання, на думку колегії, відповідає вимогам ст. 50, ст. 65 КК

є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів про необхідність призначення засудженому покарання

у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 345 КК у касаційній скарзі не наведено, як і не вмотивовано, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді арешту на строк

2 місяці є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Устянцевої В. С. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 вересня

2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна О. П. Ємець В. І. Остапук