Історія справи

Ухвала ККС ВП від 06.10.2019 року у справі №748/90/19

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 748/90/19

провадження № 51-4867 ск 19

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2019 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270000000139,

встановив:

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Чернігові, проживає та зареєстрований на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 62 КК замінено призначене ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік на тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 ~money0~ в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 липня 2018 року о 00:50 год, керуючи технічно справним автомобілем "PEUGEOT 405", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Вишгород-Десна-Чернігів зі швидкістю не менше, ніж 93,4 км/год. у напрямку від с. Козероги до с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б, 12.3,12.6 б Правил дорожнього руху України, маючи стаж водіння до двох років, перевищив дозволену швидкість, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну та не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу в наслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку на велосипеді. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий судовий розгляду у суді першої інстанції. Вказує на неналежне врахування судами обставин, що пом'якшують покарання та даних про особу винного, що призвело до явної несправедливості призначеного йому покарання через суворість та безпідставного застосування щодо нього додаткового покарання у виді позбавлення виді права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Своє виправлення вважає можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосування положень ст. 75 КК.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається із доданих до касаційної скарги копій судових рішень, вказаних вимог суд дотримався.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд повною мірою врахував дані про особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, його молодий вік, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій, а також відсутність обставин, що його обтяжують, та призначив засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавленням волі на строк 1 рік, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної норми, та застосував до засудженого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

При цьому, з урахуванням позитивних даних про особу винного, того, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, проходить військову службу, вчинив необережний злочин, суд застосував положення ст. 62 КК та замінив засудженому ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Разом з тим, врахувавши тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким, його наслідки у виді смерті потерпілого, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі доводи і в касаційній скарзі засудженого, оскільки він посилається на обставини, які вже були враховані судом при призначенні покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК а інших доводів про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК, зі змісту касаційної скарги не вбачається.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника Костюка О. П., який діяв в інтересах ОСОБА_1 в частині суворості призначеного покарання та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги засудженого та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2019 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко Г. М. Анісімов І. В. Іваненко