Історія справи

Ухвала ККС ВП від 11.03.2021 року у справі №171/1775/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 171/1775/18

провадження № 51-1209ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,

розглянув касаційну скаргу захисника Пшиченка Юрія Володимировича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040410000629, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мар'янське, Апостолівський район Дніпропетровської області, проживаючого без реєстрації у тому ж селі (АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Суть питання

За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він приблизно з початку травня 2018 року (точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим) за місцем свого фактичного проживання, на території подвір'я домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1), умисно посіяв, шляхом незаконного внесення у ґрунт насіння конопель загальною кількістю 53 штуки, після чого в подальшому виконував злочинні дії, спрямовані на незаконне вирощування рослин роду конопель, які виразились в тому, що він систематично доглядав за рослинами конопель, особисто обробляв їх шляхом внесення добрив, прополювання та поливу з метою доведення рослин до стадії дозрівання, для подальшого особистого вживання, без мети збуту, які було виявлено співробітниками Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області у кількості 53 штуки 19 червня 2018 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, сторона захисту оскаржила його до апеляційного суду.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2021 року залишив вирок місцевого суду без змін.

У касаційній скарзі захисник Пшиченко Ю. В., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення і закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи наведене захисник указує на те, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими і невмотивованими, а винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, не доведено належними доказами, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи. Також захисник вказує, що всупереч положенням ст. 104 КПК України на протоколі огляду від 19 червня 2018 року відсутній підпис ОСОБА_1 і адреси проживання усіх осіб присутніх під час огляду та їх дати народження. Крім того зазначає про невідому особу, яка була присутня під час проведення огляду, однак якій не було надано на це дозвіл. Захисник звертає увагу на те, що огляд житла фіксувався за допомогою відеозапису, однак у протоколі не зазначені характеристики технічних засобів фіксації. Вказані порушення, на думку захисника, дають підстави вважати вказаний протокол огляду, а також диск з відеозаписом до нього від 19 червня 2018 року - недопустимими доказами.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно зі ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.

Однак, попри те, що захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суть його касаційної скарги полягає у незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доказів і, відповідно, встановленими судами фактичними обставинами, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Верховний Суд звертає увагу захисника на те, що зазначені обставини, сторона захисту вже висловлювала у суді першої інстанції, на які судом була надана вмотивована відповідь, та у суді апеляційної інстанції, який перевірив висновки місцевого суду і визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.

Твердження захисника про те, що вирок суду про винуватість засудженого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, ґрунтується лише на припущеннях та неналежних доказах, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, як видно з долученої до касаційної скарги копії рішення суду першої інстанції, судом враховано те, що ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, але суд дійшов висновку, що його винуватість підтверджується сукупністю досліджених і оцінених судом доказів, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_2, яка під час проведення огляду домоволодіння (АДРЕСА_1), була понятою та бачила, як з хати вийшов чоловік, обвинувачений, та жінка з дитиною. Зазначила, що на території цього домоволодіння у стаканчиках та горщиках росла трава, яка була доглянута, висока, чиста, не в бур'яні, яку згодом працівники поліції виривали, рахували та клали у коробку і свідка ОСОБА_3, який також був понятим 19 червня 2018 року, та вказував, що коли вони з працівниками поліції приїхали с. Мар'янське для проведення слідчої дії - огляду подвір'я домоволодіння, він бачив, як чоловік з кущем трави у руках побіг десь за городи, після чого слідчий побіг за ним, однак не наздогнав. Також зазначив, що на території цього домоволодіння, за будинком, вони знайшли близько 50 доглянутих кущів коноплі у вазончиках, а за будинком в стічній ямі також знаходилася конопля, яку згодом працівники поліції вилучили;

- протоколом огляду вищевказаного домоволодіння від 19 червня 2018 року та диском відеозапису до нього, відповідно до якого на території вищевказаного домоволодіння було виявлено та вилучено 41 рослину та 13 великих рослин ззовні схожих на коноплю. За відгорожею у зливній ямі виявлено та вилучено 25 рослин, ззовні схожих на коноплю;

- висновком експерта від 27 червня 2018 року №2/8.6/436 та фототаблицями до нього, відповідно до яких представлені на експертизу рослини, зовні схожих на рослини коноплі, які були вилучені у ході огляду подвір'я домоволодіння, за місцем мешкання ОСОБА_1, містять основний психоактивний компонент коноплі - тетрагідроканабінол, та є рослинами роду коноплі (Cannabis);

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, місцевий суд дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, сторона захисту подала апеляційні скарги, в яких наводила доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які за змістом та суттю є аналогічні доводам викладеним захисником у касаційній скарзі.

Апеляційний суд, під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, ретельно перевірив усі посилання й доводи, викладені стороною захисту у згаданих апеляційних скаргах, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.

Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, повно та всебічно перевірив надані сторонами кримінального провадження докази, дав їм належну оцінку у сукупності та обґрунтовано послався на них у вироку, як на докази доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження сторони захисту про недоведеність, що саме обвинувачений здійснював посів та вирощував рослини конопель, на переконання колегії суддів, є необгрутованими та такими, що повністю спростовуються наведеними доказами у провадженні, зокрема, показами свідків, які вказували на те, що рослини були доглянуті, без бур'яну, а деякі навіть висадженні в окремі горщики та стаканчики, а також, протоколом огляду подвір'я домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 19 червня 2018 року (де, як встановлено судами, проживає засуджений) та диском до нього.

Крім того, суд вказав, що доводи сторони захисту щодо визнання протоколу огляду від 19 червня 2018 року недопустимим доказом, через присутність під час його проведення працівника поліції - ОСОБА_4 (невідомої особи), якому суд не надавав дозволу на його проведення, не заслуговують на увагу, оскільки, вони не спростовують висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину. При цьому, як видно із відеозапису огляду, ОСОБА_4 активної участі в ньому не приймав, а був присутній лише як спостерігач.

Також посилання сторони захисту на те, що вказаний протокол огляду є недопустимим доказом, через те, що в ньому відсутній підпис обвинуваченого, не заслуговують на увагу, оскільки обвинувачений до кінця проведення огляду втік, що підтверджується відеозаписом проведення огляду від 19 червня 2018 року.

Переконливих доказів на спростування вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій захисник у касаційній скарзі не навів.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що доводи захисника щодо недоведення об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, є безпідставними.

Крім того, Верховний Суд вважає, що не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відсутність технічних характеристик технічних засобів фіксації, які застосовувалися при проведенні огляду у кримінальному провадженні, оскільки проведений огляд домоволодіння фіксувався за допомогою відеокамери, всі дії та обставини проведення огляду зафіксовані під запис, та, як видно з копії рішення апеляційного суду, перед підписанням протоколу, його надано учасникам для ознайомлення, після чого він був підписаний без зауважень.

З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.

Таким чином, твердження наведені захисником у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків, викладених у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти переконання, що рішення судів були постановлені з істотними порушеннями норм права або неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які можуть поставити під сумнів їх законність, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Пшиченка Юрія Володимировича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур В. М. Бородій А. О. Чистик