Історія справи

Постанова ВСУ від 03.02.2026 року у справі №911/2929/19
Постанова КГС ВП від 28.03.2023 року у справі №911/2929/19
Ухвала КГС ВП від 08.04.2021 року у справі №911/2929/19

УХВАЛА

15 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2929/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі

за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Київської обласної державної адміністрації, Обухівської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Славутич-Дельфін", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс-Бізнес",

про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 911/2929/19, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.06.2021.

У судових засіданнях оголошувалася перерва до 08.06.2021 та до 15.06.2021.

Під час вивчення матеріалів касаційної скарги і матеріалів справи колегія суддів установила, що предметом спору у справі № 911/2929/19 є вимоги прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від
05.12.2003 № 776 "Про надання в оренду земельної ділянки", від 26.02.2004 № 88 "Про надання в оренду в оренду земельних ділянок", від 17.09.2004 № 646 "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнання недійсними розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 01.11.2004 № 697 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "НВФ " Славутич-Дельфін" під розміщення об'єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей", від 01.11.2004 № 696 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Сток-Бізнес" під розміщення об'єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", від 01.11.2004 № 698 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Інвестпроект" під розміщення об'єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", від 01.11.2004 № 695 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" під розміщення об'єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів"; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "ІК "Спорт-Тур" земельної ділянки площею 24,394 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0080, та ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0079, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статті 149 Земельного кодексу України, обґрунтовані порушенням Київською обласною державною адміністрацією та Обухівською районною державною адміністрацією вимог законодавства під час надання у користування та, надалі, продажу окремими земельними ділянками єдиного масиву земель лісового фонду площею понад 10 га, а тому, і незаконного вибуття вказаної землі із власності держави поза волею відповідного розпорядника - Кабінету Міністрів України, що є правовою підставою для витребування земельних ділянок, які утворилися шляхом поділу такого масиву землі, з чужого незаконного володіння останніх набувачів на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Водночас на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 359/3373/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" про визнання недійсними рішення Щасливської сільської ради; визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки; визнання недійсними рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу, рішення реєстраційної служби Бориспільського МРУЮ та рішення УДР ГТУЮ у Київській області; витребування із чужого незаконного володіння відповідачів земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги у справі № 359/3373/16-ц обґрунтовані тим, що приватизація земельних ділянок проведена з порушенням частини 9 статті 149 Земельного кодексу України та статті 42 Лісового кодексу України. Власники земельних ділянок, які незаконно приватизували ці об'єкти нерухомого майна, не мали права відчужувати земельні ділянки та змінювати їх цільове призначення.

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи до розгляду справу № 359/3373/16-ц, зазначила, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, вважали, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов, до якого застосовується позовна давність.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 02.12.2020 у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від
25.11.2020 у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18.11.2020 у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04.11.2020 у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11.12.2019 у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29.04.2020 у справі № 372/3917/15 (провадження № 61 42954св18) та інших постановах.

Разом з цим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17 дійшов протилежного висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення державі слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Аналогічний правовий висновок також наведено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04.02.2020 у справах № 911/3574/17 та 911/3897/17 та від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17.

Зазначені обставини стали підставою для передачі справи № 359/3373/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду та прийняття цієї справи до розгляду.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ураховуючи те, що у цій справі та у справі № 359/3373/16-ц, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, схожі предмет і підстави позову, то провадження у справі № 911/2929/19 необхідно зупинити.

Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 911/2929/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.

2. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак