Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.12.2020 року у справі №922/436/20

УХВАЛА

20 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/436/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача (прокуратури) - Берестка Б. П.,

відповідача 1 - Цуварева О. Ф. (самопредставництво),

відповідача 2 - Цуварева О. Ф. (самопредставництво),

відповідача 3 - Отенка П. В. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 (колегія суддів: Істоміна О. А. - головуючий, Барабашова С. В., Пелипенко Н. М. ) і рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 (суддя Ємельянова О. О.) у справі

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2

до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2020 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Ерліхмана Євгена Віталійовича про визнання незаконним та скасування пункту 56 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 757/17 від 20.09.2017 (далі - Рішення міської ради від 20.09.2017); визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 № 5540-В-С, укладеного між Управлінням та ФОП Ерліхманом Є. В., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 209 (далі - спірний договір).

1.2. Позивач посилався на те, що приватизація нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова, проведена без здійснення аукціону або конкурсу, тобто з порушенням процедури, передбаченої частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки орендар ФОП Ерліхман Є. В. не здійснив поліпшення нерухомого майна в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості цих приміщень. Прокурор зазначав, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації зазначеного нерухомого майна шляхом викупу орендарем, обраний Харківською міською радою спосіб приватизації порушив інтереси держави та територіальної громади міста Харкова, оскільки унеможливив отримання бюджетом міста максимальної вигоди за об'єкт приватизації.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2020, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від
12.11.2020, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано Рішення міської ради від 20.09.2017. Визнано недійсним спірний договір. Стягнуто з Харківської міської ради на користь прокуратури Харківської області 2 102,00
грн судового збору. Стягнуто з Управління на користь прокуратури Харківської області 1 051,00 грн судового збору. Стягнуто з ФОП Ерліхмана Є. В. на користь прокуратури Харківської області 1 051,00 грн судового збору.

2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на положення статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та виходив із того, що ~organization18~ незаконно обрала спосіб приватизації нерухомого майна шляхом викупу орендарем. Суд дійшов висновку, що Рішення міської ради від 20.09.2017 (пункт 56 Додатку) є незаконним, оскільки прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2020 роки, Рішення міської ради від
20.09.2017 не спрямоване на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі приватизації, тому порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.

Спірний договір укладений на виконання незаконного Рішення міської ради від
20.09.2017, тому зміст цього договору є таким, що суперечить вимогам статей 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що свідчить по його недійсність.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від
12.11.2020 і рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2020, ФОП Ерліхман Є. В., Харківська міська рада, Управління звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора до Харківської міської ради, Управління та ФОП Ерліхмана Є. В. про визнання недійсним та скасування Рішення міської ради від 20.09.2017 та визнання недійсним спірного договору.

3.2. ФОП Ерліхман Є. В. зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028/-10/13 (щодо способу захисту цивільних прав), Верховного Суду від
29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 (щодо підстав для визнання недійсними приватизаційних договорів), від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц (щодо способів компенсації добросовісному набувачу в аспекті статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). ФОП Ерліхман Є. В. зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 3, частин 1, 3 статті 11, абз.1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у подібних правовідносинах з урахуванням прийнятої ~organization21~ Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки. Крім того, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме Цивільного кодексу України, статтю 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтю 3, частини 1,3 статті 11, абз.1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також не застосував частину 2 статті 777 Цивільного кодексу України та статтю 289 Господарського кодексу України.

3.3. Харківська міська рада та Управління у касаційних скаргах зазначають про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржники стверджують про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.06.2020 у справі № 903/206/19 (щодо доцільності застосування такого способу приватизації, як викуп орендарем орендованого майна), від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18 (щодо підстав для визнання приватизаційних договорів недійсними), та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16ц (щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Ерліхмана Є. В. прокурор просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Прокурор, посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, зазначає, що Харківська міська рада у спірних правовідносинах розпорядилася майном не у спосіб та поза повноваженнями, передбаченими законом, тому її дії не можуть оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Вважає необґрунтованими доводи скаржника - ФОП Ерліхмана Є. В. про необхідність застосування висновків суду у справі № 905/2236/18, оскільки фактичні обставини справи № 905/2236/18 є відмінними від обставин справи № 99/436/20.

3.5. ФОП Ерліхман Є. В. звернувся до Верховного Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. ФОП Ерліхман Є. В. вважає, що підставою передачі є положення частин 3, 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України. За його твердженням, неможливо правильно сформулювати правову позицію у цій справі, оскільки необхідно відійти від позиції Верховного Суду щодо встановлення добросовісності набувача майна з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції в аспекті втручання держави у право на мирне володіння майном, яка викладена у постановах касаційного суду у справах № 357/9328/15-ц, 926/1111/15,297/616/17,922/2246/19,922/623/20.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 12, рішенням 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста" зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим в ході досудового розслідування в Управлінні проведено вилучення приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 12.

4.2. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 424 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень" від 05.07.2017 між Управлінням (орендодавець) та ФОП Ерліхманом Є. В. (орендар) 07.07.2017 укладено договір оренди № 4177, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № ХХV, ХХVІІІ-:-ХХХІ, ХХVІІІа загальною площею 69,6 м2 в житловому будинку, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 12, літ. "А-5" та відображаються на балансі Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі - нежитлове приміщення).

Вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 146 700,00 грн без ПДВ станом на 19.05.2017 (пункт 3.1 договору оренди).

Орендар має право, здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому законом порядку, за наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, за наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (пункт 5.2 договору оренди); за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта оренди у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов'язання орендодавця відшкодовувати їх вартість (пункт 5.3 договору оренди).

Орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (пункт 5.6 договору оренди).

4.4. Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки (далі - Програма).

Відповідно до пунктів 3.3,3.4 Програми, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою, зокрема, шляхом: викупу; продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); іншими способами які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Пунктом 3.5 Програми передбачено, що орендарі, які виявили бажання приватизувати орендоване майно, подають до Управління заяву про включення такого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

4.5. Суди зазначили, що 20.09.2017 на підставі спірного Рішення міської ради проведено відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.

Харкова згідно з додатками 1,2 (пункт 56 додатку 1).

4.6. ФОП Ерліхман Є. В. звернувся 21.09.2017 до Управління щодо проведення оцінки з метою приватизації орендованого нежитлового приміщення (лист № 13874, т. 1, а. с. 43).

27.09.2017 на виконання Рішення міської ради від 20.09.2017 ФОП Ерліхман Є. В. звернувся до Управління із заявою про приватизацію шляхом викупу орендованого ним об'єкта (нежитлових приміщень) (заява № 3487, т. 1, а. с. 39-40).

28.09.2017 Управління звернулося до суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Прокоп'євої І. Б із пропозицією провести оцінку нежитлових приміщень. 30.09.2017 суб'єкт оціночної діяльності ФОП Прокоп'єва І. Б. склала звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість нежитлових приміщень станом на 30.09.2017 складала 111 379,00 грн (т. 1, а. с. 41-42).

23.01.2018 між ФОП Ерліхманом Є. В. та Управлінням укладено договір купівлі-продажу №5540-В-С нежитлових приміщень (т. 1 а. с. 46-51).

4.7.26.01.2018 складено акт приймання-передачі № 5540-В-С, відповідно до якого ФОП Ерліхманом Є. В. прийнято 23.01.2018 шляхом викупу нежитлові приміщення оціночною вартістю 111 379,00 грн, ПДВ - 22 275,80 грн, разом - 133 654,80 грн (т. 1 а. с. 45). Спірний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. та зареєстровано в реєстрі за №
209.

Державна реєстрація права власності ФОП Ерліхмана Є. В. на нежитлові приміщення була проведена 09.02.2018 за № 39613628, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.11.2019 № 1900065715 (т. 1, а. с. 54-58).

4.8. Суди установили, що у звіті про оцінку нерухомого майна відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи, у тому числі невід'ємні поліпшення. Крім того, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

4.9. Підставою для звернення прокурора до суду з позовом є законність/незаконність Рішення міської ради від 20.09.2017 та спірного договору, укладеного внаслідок викупу нежитлового приміщення шляхом приватизації.

5. Розгляд касаційних скарг

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційними скаргами ФОП Ерліхмана Євгена Віталійовича, Харківської міської ради, Управління підлягає закриттю з огляду на таке.

5.2. Касаційні скарги Харківської міської ради, Управління, з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові від 24.06.2020 у справі № 903/206/19 (щодо доцільності застосування такого способу приватизації, як викуп орендарем орендованого майна), від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18 (щодо підстав для визнання приватизаційних договорів недійсними), Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від
26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Касаційну скаргу ФОП Ерліхмана Є. В. з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції аргументовано тим, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від
30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (щодо способу захисту цивільних прав), Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 (щодо підстав для визнання недійсними приватизаційних договорів), від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц (щодо способів компенсації добросовісному набувачу в аспекті статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах Харківської міської ради та Управління, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися, з огляду на наступне.

5.6. Предметом позову у справі № 922/436/20, що розглядається, є матеріально-правові вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про відчуження шляхом викупу об'єктів комунальної власності територіальної громади, які підлягають приватизації; визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, укладених на виконання зазначеного рішення міської ради. Підставою позовних вимог є порушення органом місцевого самоврядування вимог законодавства щодо способу приватизації об'єктів комунальної власності (без дотримання орендарем умов щодо поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду). Фактичні обставини справи викладені у розділі 4 цієї постанови.

5.7. У справі № 903/206/19, на яку посилаються Харківська міська рада та Управління, за позовом прокурора до міської ради та фізичної особи про скасування рішення міської ради щодо включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації нерухомого майна, шляхом викупу орендарем, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність, Верховний Суд постановою від 24.06.2020 скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування судових рішень стали порушення норм процесуального права, зокрема, в частині надання оцінки аргументам орендаря про наявність у нього переважного права на викуп орендованого майна через здійснення поліпшення цього майна на більш ніж 25 % його ринкової вартості, дослідження обставин проведення такого поліпшення, та в залежності від встановленого - з'ясування обставин порушення приватизаційного законодавства під час прийняття оспорюваного рішення міської ради та під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

У справі № 905/2236/18, на яку посилаються Харківська міська рада, Управління та ФОП Ерліхман Є. В., за позовом прокурора в особі міської ради та її виконавчого органу до фізичної особи-підприємця про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, придбаного на підставі рішення міської ради про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації, Верховний Суд у постанові від 29.10.2019 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Суд зазначив про правильність застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу Конвенції, з урахуванням встановлених обставин - здійснення орендарем поліпшень орендованого майна у розмірі більш ніж 25 % його ринкової вартості та того, що порушення органом місцевого самоврядування при визначенні умов та порядку приватизації були допущені не внаслідок винної, протиправної поведінки орендаря.

У справі № 922/3272/18, на яку посилається ФОП Ерліхман Є. В., за позовом прокурора до міської ради та її виконавчого органу, товариства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третього відповідача про визнання незаконним та скасування рішення, постановою від 24.09.2020 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, якою позов було задоволено, Верховний Суд зазначив, що суду апеляційної інстанції необхідно з урахуванням фактичних обставин справи, дослідити порушення, на які відповідачі посилаються як на підставу для застосування положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та достеменно встановити, чи не пов'язані вони із винною або протиправною поведінкою самого набувача майна.

Отже, посилання Харківської міської ради, Управління та ФОП Ерліхмана Є. В. на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду у справах № 903/206/19, № 905/2236/18, № 922/3272/18 є необґрунтованими з огляду на те, що фактичні обставини у наведених справах, які сформували зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, не є подібними до тих фактичних обставин, що склалися між сторонами у справі № 922/436/20, яка розглядається. А саме, судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, було встановлено, що у звіті про оцінку нежитлового приміщення відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи, у тому числі невід'ємні поліпшення орендованого нежитлового приміщення. Крім того, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять дані про невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди.

5.8. У справі № 587/430/16-ц, на яку посилаються Харківська міська рада і Управління, зазначаючи про порушення судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Водночас, відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції установив відповідність поданої прокурором заяви вимогам Господарського процесуального кодексу України, відкрив провадження у справі, тобто жодних недоліків цієї заяви, зокрема і в частині підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд першої інстанції не встановив.

Крім того, відсутності чи необґрунтування підстав звернення прокурором в інтересах держави з відповідним позовом до суду не було встановлено і судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи. З огляду на те, що прокурором у позовній заяві наведено підставу для представництва інтересів держави, обґрунтовано, у чому полягає порушення цих інтересів, визначено Харківську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявлено вимогу про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення цього органу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження прокурором підстави для представництва інтересів держави у цій справі, який звернувся до суду як самостійний позивач.

5.9. У справі № 19/028-10/13, на яку посилається ФОП Ерліхман Є. В., за позовом прокурора в особі районної ради про визнання незаконними та скасування рішень міської ради про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за відповідачами, визнання недійсними договорів міни щодо цих об'єктів, визнання права власності на спірні об'єкти нерухомого майна та витребування майна з незаконного володіння, суд касаційної інстанції скасував судові рішення у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень про оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна, визнання недійсними договорів міни щодо цих об'єктів, визнання права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, прийняв у цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а у частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння об'єктів нерухомості судові рішення залишив без змін.

Підставою для скасування судових рішень у частині зазначених вимог стало невірне застосування судами положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України та неврахування тих обставин, що під час заявлення віндикаційного позову вимоги позивача про визнання недійсними рішень, внаслідок яких майно вибуло із законного володіння, та визнання недійсними договорів, не є ефективним засобом захисту позивача у справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 Цивільного кодексу України, що й повинно бути доведено в суді.

Отже, наведені ФОП Ерліхманом Є. В. доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки, на відміну від справи № 19/028-10/13, предметом позову у якій є вимоги про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України та позовні вимоги обґрунтовані тим, що міська рада розпорядилася нерухомим майном, яке є предметом спору і не було у її віданні, та уклала договори купівлі-продажу без участі власника цього майна, тому позбавлена можливості отримувати прибуток від його використання, у справі, яка розглядається, заявлено вимоги про визнання незаконним Рішення міської ради та договору, укладеного на виконання цього рішення у зв'язку із порушенням положень законодавства про приватизацію. З огляду на викладене колегія суддів зазначає про відсутність підстав стверджувати, що правовідносини у справі, яка переглядається, та справі № 19/028-10/13 є подібними.

5.10. У справах № 199/7375/16-ц та № 199/8047/16-ц, на які посилається ФОП Ерліхман Є. В., за позовом прокурора в інтересах міської ради до фізичної особи про витребування на користь територіальної громади нежитлового приміщення, придбаного фізичною особою (добросовісним набувачем) на підставі договору купівлі-продажу з посиланням на положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановив нове рішення - про відмову у позові. Підставою для відмови у позові стало порушення судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Верховний Суд дійшов висновку, що витребування у добросовісного набувача на користь власника нерухомого майна, покладе на нього надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою грошових коштів.

На відміну від справи, яка розглядається, у наведених справах № 199/7375/16-ц та № 199/8047/16-ц, предметом позову є вимоги про витребування майна у добросовісного набувача, який придбав це нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу у переможця торгів, на яких спірне майно реалізовувалося. Тобто обставини справи, яка розглядається, та справ № 199/7375/16-ц, № 199/8047/16-ц є різними, що не зумовлює подібності правовідносин, а тому посилання на наведені постанови не є релевантним до спірних правовідносин у справі № 922/436/20.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ФОП Ерліхмана Є. В., Харківської міської ради та Управління на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі № 922/436/20.

5.11. Стосовно оскарження ФОП Ерліхман Є. В. постанови суду апеляційної інстанції з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах колегія судів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 провадження у справі № 922/436/20 зупинялося до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20.22.01.2021 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/623/20 було ухвалено постанову.

Колегія суддів звертається до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від
22.01.2021 у справі № 922/623/20.

Переглядаючи в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у справі № 922/623/20 за касаційною скаргою Харківської міськради, яка посилалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 10, частин 1,3 статті 11 та частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду закрив касаційне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у своїх постановах вже викладав висновок щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Також об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в ухвалі від 06.10.2020 у справі № 922/64/20 Верховний Суд установив, що висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, відповідно до якого, зважаючи на положення статей 51, 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 3,8,11,10,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. Такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.

Закриваючи касаційне провадження у справі № 922/623/20, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду врахував, що предметом позову у зазначених справах є вимоги, зокрема, про визнання частково незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким ухвалено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов'язання повернути власникові нерухоме майно. Підставою для позову прокурором визначено порушення порядку приватизації нерухомого майна шляхом викупу, оскільки до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем невід'ємних поліпшень майна в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Тобто предмет і підстави позовів у справі № 922/623/20 та у зазначених справах, а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Враховуючи, що правовідносини у справі, що розглядається № 922/436/20, та у справі № 922/623/20 є подібними, і Верховний Суд у наведених справах уже викладав висновок щодо застосування норм, на які посилається ФОП Ерліхман Є. В., касаційне провадження у справі № 922/436/20 за касаційною скаргою ФОП Ерліхман Є. В., відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

5.12. Щодо наведених скаржниками доводів стосовно відсутності висновку Верховного Суду про врахування Програм приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням міськради від 21.06.2017 № 691/17, слід зазначити, що такі рішення міської ради не регулюють спірні правовідносини, оскільки такі правовідносини врегульовані нормами права, які були застосовані судом апеляційної інстанції, тому посилання на них не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. Подібного висновку дійшов Верховний Суд, закриваючи касаційне провадження у справі № 922/3890/19, у справі № 922/250/20.

5.13. ФОП Ерліхман Є. В. звернувся з клопотанням про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення правової визначеності та єдності судової практики щодо однакового застосування норм статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи наявність сталої правозастосовчої практики з наведеного питання та відсутність у клопотанні скаржника належного обґрунтування, колегія суддів зазначає, що клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Ерліхмана Євгена Віталійовича, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

3. Касаційне провадження за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак