Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.09.2020 року у справі №910/1622/20

УХВАЛА

17 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1622/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна",

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна",

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" за вх. № 6559/2020

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020, прийняту за наслідком перегляду рішення Господарського суду міста Києва від
09.04.2020 (суддя Карабань Я. А.)

у складі колегії суддів: Гаврилюка О. М. (головуючий), Ткаченка Б. О., Майданевича А. Г.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"

про стягнення 22 587,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (далі - АТ
"СК "Країна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (далі - ПрАТ "СК "Колоннейд Україна") про стягнення 22 587,50 грн страхового відшкодування.

09.04.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1622/20 позов задоволено, стягнуто з ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" на користь АТ "СК "Країна" 22 587,50 грн страхового відшкодування та 2 102 грн судового збору.

31.07.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/1622/20 апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 у даній справі залишено без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладено на ПрАТ "СК "Колоннейд Україна". Справу № 910/1622/20 повернуто до Господарського суду міста Києва.

20.08.2020 (згідно з відміткою на конверті) ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 910/1622/20.

Водночас, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 23.01.2020 Господарський суд міста Києва не приймав рішення у справі № 910/1622/20.

02.09.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Катеринчук Л. Й., Огороднік К. М.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у лютому 2020 року.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 22 587,50 грн страхового відшкодування, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2 102 грн х 100 = 210 200 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 910/1622/20 є малозначною.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

У той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник - ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" обґрунтовує посиланням на пп. а п. 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" немає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/1622/20 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" за вх. № 6559/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020, прийняту за наслідком перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2020, оскільки касаційна скарга подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/1622/20 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" за вх. № 6559/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020, прийняту за наслідком перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

К. Огороднік