Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.03.2020 року у справі №920/711/18

УХВАЛА

16 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/711/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДПС

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі

за позовом Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області

до Офісу великих платників податків ДФС,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство? Укрнафта?,

про визнання протиправними дій, виключення окремих положень акту опису майна, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс, скаржник) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 920/711/18, подана 24.02.2020.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки наведену касаційну скаргу подано 24.02.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, перевіряти матеріали цієї скарги слід, зважаючи на приписи Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 року (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 920/711/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2019 у справі № 920/711/18 позов задоволено частково: виключено з акта опису майна від 10 вересня 2015 року № 19, складеного податковим керуючим Омельчуком В. В., відомості про гуртожиток за адресою: Сумська область, Охтирський район, с.

Мала Павлівка, вул. Нафтовиків, буд. 4; зобов'язано Офіс великих платників податків ДФС подати державному реєстратору Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про зняття обтяження (податкової застави) на гуртожиток за адресою Сумська область, Охтирський район, с. Мала Павлівка, вул. Нафтовиків, буд. 4; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, 06.03.2019 Офіс подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав, що до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 апеляційну скаргу Офісу повернуто з тих підстав, що скаржником у строк, встановлений судом, не було усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду про залишення скарги без руху від 25.03.2019, а саме - не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У листопаді 2019 Офіс повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2019 у справі №920/711/18 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що скаржник не міг виконати вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, оскільки був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору у зв'язку з відсутністю належного бюджетного фінансування на сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі №920/711/18 повторно подану апеляційну скаргу Офісу залишено без руху, з огляду на подання апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, та визнання необґрунтованими підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення такого строку.

Офісом подано заяву про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2018. Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та, відповідно, його поновлення скаржник повторно посилається на ті ж самі причини, а саме, що він не мав можливості своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у зв'язку із відсутністю належного бюджетного фінансування на сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 920/711/18 за апеляційною скаргою Офісу на рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2018.

Не погодившись з ухвалою апеляційного суду, Офіс звернувся до Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Відповідно до частин 1, 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з заявою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами.

Відтак посилання скаржника щодо неможливості сплатити судовий збір, апеляційний господарський суд правомірно не визнав поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки вони не є об'єктивними, непереборними обставинами, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2018.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права (пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Офісу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 920/711/18 та відмову у відкритті касаційного провадження, адже у цій справі правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 233, 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 920/711/18.

2. Матеріали касаційної скарги на 13 (тринадцяти) аркушах повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков