Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.09.2020 року у справі №904/1290/20

УХВАЛА

09 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/1290/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І. В. - головуючий, Зуєв В. А., Кролевець О. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020

(головуючий суддя Білецька Л. М., судді Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.)

за результатом перегляду ухвали про забезпечення позову

у справі №904/1290/20 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до 1. ОСОБА_1,2. ОСОБА_2,

про стягнення заборгованості в сумі 43 245,58 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову і просило суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 а саме: на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження.

06 березня 2020 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

04 серпня 2020 року постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2020 скасовано. У задоволенні заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову відмовлено.

АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та прийняти нову постанову, якою ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2020 залишити без змін.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, зокрема, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушено норму процесуального права, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Відзиви від відповідачів до Верховного Суду не надійшли.

Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі №904/1290/20 за касаційною АТ "Банк Кредит Дніпро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020. Вирішено здійснити розгляд касаційної скарги АТ "Банк Кредит Дніпро" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Апеляційний суд переглянув ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову та прийняв постанову, згідно з якою цю ухвалу скасував і відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Верховний Суд вважає, що постанова апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення забезпечення позову та прийнято нове рішення про відмову у забезпеченні позову, не може бути предметом касаційного перегляду, з огляду на таке.

Перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, наведений у ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Так, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті; 2) ухвали суду 1 інстанції, зазначені, зокрема у п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України (щодо забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення; 4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України звужує перелік об'єктів касаційного оскарження порівняно з переліком об'єктів оскарження апеляційного. Тому не всі ухвали суду першої інстанції, які можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку, можна оскаржити окремо від рішення суду і в касаційному порядку.

Отже, п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України поширюється не на всі постанови апеляційного суду, прийняті за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, але не можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Оскільки на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку за змістом п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України можна подати касаційну скаргу, то і на прийняту за результатами перегляду вказаної ухвали постанову суду апеляційної інстанції, який таку ухвалу залишив без змін, теж можна оскаржити до суду касаційної інстанції.

Однак, з огляду на відсутність у п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

У ч. 1 ст. 255 ГПК України серед об'єктів апеляційного оскарження виокремлені ухвали про забезпечення позову (п. 3) і про відмову у забезпеченні позову (п. 4). Тобто, за змістом зазначеного припису ухвалою щодо забезпечення позову є ухвала про таке забезпечення, а ухвалою щодо відмови у забезпеченні позову-ухвала про відмову у такому забезпеченні. Аналогічно згідно з п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційному порядку можливо оскаржити, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, тобто про таке забезпечення, і неможливо оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції щодо відмови у забезпеченні позову, тобто про таку відмову.

Іншими словами, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову. Тоді як ухвала, згідно з якою апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, касаційному оскарженню не підлягає.

Серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, змагальність сторін і рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункти 1, 2 і 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 11 ГПК України), одним із проявів якого є гарантування права на справедливий суд (справедливої судової процедури). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ГПК України). Така рівність прав гарантується, зокрема, тим, що у випадку вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача, судове рішення, яким вжиті такі заходи забезпечення позову, може оскаржити відповідач.

Причому для гарантій рівності сторін, змагальності та справедливої судової процедури важливо, щоби така можливість оскарження була як у випадку вжиття заходів забезпечення позову у суді першої інстанції, так і у випадку такого вжиття в апеляційному суді. Якщо допустити, що у касаційному порядку може бути оскаржена ухвала апеляційного суду про вжиття заходів забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України) та не може бути оскаржена постанова цього суду, згідно з якою скасована ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та вжиті заходи такого забезпечення, дія принципів верховенства права, змагальності та рівності сторін буде обмеженою.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів, насамперед, відповідача в інтересах забезпечення належного виконання в майбутньому рішення суду щодо суті спору. Незважаючи на відмінність форми судового рішення, в якій апеляційний суд може вирішити питання про забезпечення позову, за юридичними наслідками постанова апеляційного суду, згідно з якою він скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та вжив певні заходи забезпечення позову, а також ухвала суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, постановлена за наслідками розгляду відповідної заяви учасника справи, не відрізняються.

Оскільки за змістом п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України відсутня процесуальна можливість оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у забезпеченні позову, так само неможливим є касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Таке обмеження не позбавляє учасника справи права на повторне звернення із заявою про забезпечення позову до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

З огляду на викладене у касаційному порядку можна оскаржити не тільки ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та прийняту за результатами її перегляду постанову апеляційного суду про залишення цієї ухвали без змін, але й постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, постанови суду апеляційного суду, згідно з якою відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не нівелюють для учасника справи можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження. Іншими словами, крім ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України), у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо апеляційний суд погодився з відмовою суду першої інстанції у забезпеченні позову чи скасував вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, учасник справи, який подавав заяву про вжиття таких заходів до суду першої інстанції, за наявності підстав не позбавлений можливості знову подати відповідну заяву до цього суду.

Зазначений правовий висновок відповідає постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 щодо застосування вимог ст.ст. 352, 353, 389 ЦПК України, які є аналогічними вимогам ст.ст. 254, 255, 287 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до положень ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Ураховуючи зміст касаційної скарги, а саме те, що Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" оскаржується постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення забезпечення позову та прийнято нове рішення про відмову у забезпеченні позову, з метою забезпечення єдності судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №904/1290/20, адже касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 234, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №904/1290/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді В. Зуєв

О. Кролевець