Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.06.2019 року у справі №904/3924/18

УХВАЛА

10 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3924/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 (в частині стягнення з відповідача 22 957,29 грн. - пені, 2 026,64грн. - 3% річних, 865,41грн. - інфляційних втрат та 1 488,22 грн. - витрат по сплаті судового збору)

у справі №904/3924/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА"

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 645 891,38грн.,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАМА" звернулося через Центральний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 (в частині стягнення з відповідача 22 957,29 грн. - пені, 2 026,64грн. - 3% річних, 865,41грн. - інфляційних втрат та 1 488,22 грн. - витрат по сплаті судового збору) у справі № 904/3924/18.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3924/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., суддя - Білоус В. В., суддя - Погребняк В. Я., що підтверджується витягом від 30.05.2019 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА" Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до ГПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржник визначив предметом касаційного оскарження постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 та заперечує ці судові рішення в частині стягнення з Відповідача 22 957,29 грн. - пені, 2 026,64грн. - 3% річних, 865,41грн. - інфляційних втрат та 1 488,22 грн. - витрат по сплаті судового збору у справі №904/3924/18.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА" про стягнення 614 102,84 грн. - заборгованості за поставлений товар, 22 957,29 грн. - пені, 2 026,64 грн. - 3% річних, 6 804,61 грн. - інфляційних витрат, мотивуючи вимоги неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №ТА001599-17 від
04.05.2017 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 10.01.2019, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
20.03.2019, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ" 22 957,29 грн. пені, 2 026,64 грн. 3% річних, 1 865,41 грн. інфляційних витрат, судовий збір у розмірі 1 488,22 грн., провадження у справі в частині суми 179 102,84 грн. закрито, в решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що розмір фактичної заборгованості безпідставно перевищено на суму 435 000,00 грн., в частині обґрунтованих вимог на суму 179
102,84 грн. провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки сторони підтвердили відсутність заборгованості на момент винесення рішення через виконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем шляхом оплати заборгованості на суму 179 102,84 грн. Вимоги Позивача про стягнення суми пені визнані судами обґрунтованими і правомірними з огляду на встановлений судами факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки та відповідність цих вимог умовам в пункті 8.2 договору поставки, а вимоги про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат - з огляду на відповідність вимог в цій частині нормам статті 625 ЦК України.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАМА" не погоджується з прийнятими рішеннями в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, вважає їх необґрунтованими та винесеними на підставі неналежних та недопустимих доказів, що полягає у тому, що надані Позивачем у справі ксерокопії документів не є ані оригіналами документів, ані засвідченими у встановленому законом порядку копіями документів, оскільки на всіх без винятку "доказах" в порушення пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003) відсутня дата їх засвідчення.

Натомість скаржник, зазначаючи в касаційній скарзі про встановлення судами у цій справі обставин справи на підставі неналежних та недопустимих доказів, між тим не наводить переліку цих доказів, не вказує на встановлені судами в оскаржуваних рішеннях обставини, що підтверджуються цими доказами, а також не зазначає про причинно-наслідковий зв'язок між обставинами, які на думку скаржника встановлені судами на підставі неналежних та недопустимих доказів, та прийнятими оскаржуваними судовими рішеннями саме в оскаржуваній частині цих рішень - щодо стягнених сум пені, 3% річних та інфляційних витрат, тобто не вказує, яким чином наведені скаржником порушення судами норм процесуального права призвели до незаконності ухвалення судових рішень в оскаржуваній частині.

Водночас Суд зазначає, що суди дійшли висновку, що Відповідач порушив грошове зобов'язання за договором поставки, яке ним визнане та не оспорюється, встановивши, що основна сума боргу оплачена Відповідачем на час ухвалення судового рішення у цій справі, а стягнення судом сум пені, 3% річних та інфляційних витрат обґрунтоване несвоєчасністю виконання Відповідачем перед Позивачем цього зобов'язання за договором поставки.

Отже не заперечуючи та не оскаржуючи судові рішення в частині грошового зобов'язання Відповідача за договором поставки, обставини чого встановлені судами на підставі доказів у справі, належність та допустимість яких скаржник заперечує згідно з аргументами касаційної скарги, скаржник між тим не вказує, яким чином неналежність та недопустимість цих доказів вплинуло на законність ухвалення судових рішень в іншій - оскаржуваній частині рішень - щодо стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Статтями 610, 611, 549 Цивільного кодексу України, статтями 216, 217, 218 Господарського кодексу України визначені умови настання правових наслідків за порушення правил здійснення господарської діяльності (за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання), що встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені), а також підстави та порядок застосування цього виду господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

Суди з посиланням на пункт 8.2 договору поставки встановили погодження сторонами договору поставки умови, відповідно до якої за порушення строків оплати товару, покупець (Відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (Позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення.

Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати Товару.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Враховуючи встановлені судами обставини несвоєчасного виконання Відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем за договором поставки, які скаржником не оспорюються та не заперечуються, правильне застосування судами норм права в оскаржуваній частині судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а відтак не призвело до ухвалення незаконного рішення у цій справі, у зв'язку із чим касаційна скарга Відповідача є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/3924/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 (в частині стягнення з відповідача 22 957,29 грн. - пені, 2 026,64грн. - 3% річних, 865,41грн. - інфляційних втрат та 1 488,22 грн. - витрат по сплаті судового збору).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк