Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.07.2020 року у справі №917/150/18

УХВАЛА

09 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/150/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Ткаченко Н. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019

у складі судді Ореховської О. О.

та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020

у складі колегії суддів: Тихого П. В. (головуючого), Россолова В. В., Хачатрян В. С.

у справі № 917/150/18

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства "Пирятинський м'ясокомбінат"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від
12.12.2019 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від
02.06.2020 у справі № 917/150/18 в частині стягнення з касатора на користь арбітражного керуючого арбітражного керуючого Верченка Дмитра Валерійовича грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Пирятинський м'ясокомбінат" за період з 27.03.2018 по
31.10.2019 в сумі 37 557,00 грн.

Одночасно у касаційній скарзі касатором заявлено клопотання про зупинення дії постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 917/150/18.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/150/18 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Пєскова В. Г., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
08.07.2020.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 917/150/18 колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз'яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ від
28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з дня введення в дію якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію ГПК України подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень ГПК України незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію ГПК України перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до ГПК України.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГПК України.

Частиною третьою статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Зазначений в частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже КУзПБ не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції в частині стягнення з кредиторів грошових коштів в якості оплати послуг та понесених витрат арбітражному керуючому під час виконання повноважень розпорядника майна.

Такого ж висновку щодо неможливості касаційного оскарження постанов апеляційних судів за результатами перегляду ухвал судів першої інстанції в частині стягнення з кредиторів грошових коштів в якості оплати послуг та понесених витрат арбітражному керуючому дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 13.05.2020 у справі № 902/1608/14, від 29.05.2020 у справі № 910/22710/17 тощо.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина 3 статті 3 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від
02.06.2020 у справі № 917/150/18, на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України та частини третьої статті 9 КУзПБ.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі розгляд клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови колегією суддів не здійснюється.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 917/150/18.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи, Головному управління Державної податкової служби у Полтавській області із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами, у тому числі платіжне доручення № 1456 від 26.06.2020.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді В. Г. Пєсков Н. Г. Ткаченко