Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.11.2020 року у справі №914/1810/19

УХВАЛА

07 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1810/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Губенко Н. М., Стратієнко Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Бойко С. М., судді: Матущак О. І., Якімець Г. Г. )

від 28.09.2020

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"

про стягнення 308 719,75 грн заборгованості

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс"

про стягнення 150 000,00 грн штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 первісні позовні вимоги ТОВ "Шен-Сервіс" задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Львівський холодокомбінат" на користь ТОВ "Шен-Сервіс" 281 553,75 грн основного боргу, 24
967,73 грн пені, 2 198,27 грн 3% річних, 4 120,36 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи, та судовий збір. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 у справі №914/1810/19 скасовано.

Відмовлено у задоволенні первісного позову ТОВ "Шен-Сервіс" до ПрАТ "Львівський холодокомбінат" про стягнення 308 719,75 грн. Задоволено зустрічний позов ПрАТ "Львівський холодокомбінат" до ТОВ "Шен-Сервіс ". Стягнуто з ТОВ "Шен-Сервіс" на користь ПрАТ "Львівський холодокомбінат" 150 000,00 грн штрафу та судовий збір.

12.10.2020 ТОВ "Шен-Сервіс" звернулося до суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 914/1810/19, в якій просило скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 у цій справі.

Ухвалою від 02.11.2020 у справі № 914/1810/19 Верховний Суд зазначену касаційну скаргу повернув заявнику згідно з пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначивши у касаційній скарзі, що у вимоги пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Шен-Сервіс" зможе виконати лише після отримання повного тексту оскарженої постанови, заявник не виклав передбачені Господарським процесуальним кодексом України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

23.11.2020 ТОВ "Шен-Сервіс" повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в оновленій редакції на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 914/1810/19, у якій просило поновити строк на касаційне оскарження та скасувати цю постанову і залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 у цій справі.

30.11.2020 засобами електронного зв'язку, а також поштою ТОВ "Шен-Сервіс" надіслало до Верховного Суду два ідентичні за змістом клопотання-доповнення про поновлення строку на касаційне оскарження з викладенням обставин на подолання касаційного фільтру.

Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі в оновленій редакції та у клопотаннях-доповненнях про поновлення строку на касаційне оскарження з викладенням обставин на подолання касаційного фільтру, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках (пункт 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункт 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.

Пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX), зокрема, визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 - 2 102,00
грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 458 719,75 грн (308 719,75 + 150 000,00) тобто касаційну скаргу подано у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00
грн).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, норма пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оцінюючи доводи скаржника щодо наявності підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі відповідно до підпунктів а), в) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд виходить з такого.

1). Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На обґрунтування висловлює незгоду з тим, що суд у оскарженому рішенні мав урахувати висновки Верховного суду, викладені у постановах від 18.04.2018 у справі № 61-11сво17, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, у справі № 553/11000/14-ц (без зазначення дати постанови), а також висновки, викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що доводи про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, є підставою касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте їх недостатньо для належного обґрунтування фундаментальності значення питання права, якого стосується касаційна скарга, для формування єдиної правозастосовчої практики відповідно до підпункту а) пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо твердження про застосування судом в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо цієї норми, викладеного у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6, Верховний Суд відхиляє його як необґрунтоване, оскільки це не є підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою процесуальним законом. Частина 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як таку підставу передбачає неврахування висновків, викладених саме у постановах Верховного Суду.

2). Справа становить значний суспільний інтерес, який, на думку заявника, полягає у неправомірному втручанні у його право власності, проте таке абстрактне формулювання, без зазначення, у чому конкретно полягає значний суспільний інтерес, не є достатнім обґрунтуванням скарги за підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3) Справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Водночас, на підтвердження цього доводу заявник зазначає що його індивідуальний інтерес полягає у витрачанні власних матеріалів, речовин, застосування техніки, виплату людям заробітної плати при здійсненні позивачем власних обов'язків за договором, що також не є належним обґрунтуванням скарги за підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці доводи зведено до викладення власної позиції у справі та мотивів незгоди з оскарженою постановою.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Шен-Сервіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від
28.09.2020 у справі № 914/1810/19 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6636/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 914/1810/19.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко