Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.02.2018 року у справі №915/1022/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 915/1022/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора України

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2017 у справі № 915/1022/16

за позовом Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Виконавчого комітету Новополтавської сільської ради Новобузького району, Новополтавської сільської ради Новобузького району, Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 Заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від
02.08.2017 у справі № 915/1022/16 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017.

Зазначену заяву передано Верховним Судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК заяви про перегляд Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2017 у справі № 915/1022/16 Заступник Генерального прокурора України просить скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України і судові рішення, переглянуті Вищим господарським судом України у цій справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що, на думку Заступника Генерального прокурора України, спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

В обґрунтування своїх вимог Заступник Генерального прокурора України посилається на постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2017 у справі № 905/2806/16, від 23.10.2017 у справі № 905/507/17.

Розглянувши заяву про перегляд оскаржуваної постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Зокрема, як вбачається із доданої до заяви копії постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2017 у справі № 905/2806/16, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, господарські суди, ухвалюючи судові рішення, виходили із того, що державне майно, яке було закріплено за державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації перебуває у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання та залишається державною власністю, тому суди визнали оспорюване рішення виконкому сільської ради незаконним і скасували його.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про скасування свідоцтв про право власності є похідними від вимог про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, на підставі якого вони видані, суди дійшли висновку про наявність підстав для їх скасування. Водночас господарські суди встановили, що прокурором не пропущено передбачений статтею 257 ЦК строк позовної давності, оскільки позивачеві (Кабінету Міністрів України) про прийняття оскаржуваного рішення виконкомом стало відомо лише після звернення прокуратури Донецької області із відповідним запитом.

Щодо посилань заявника на постанову Вищого господарського суду України від
23.10.2017 у справі № 905/507/17, як вбачається із наданої заявником копії цієї постанови, ухвалюючи судові рішення у зазначеній справі, суди виходили із того, що спірне майно незаконно вибуло із володіння держави за відсутності рішення уповноваженого органу про зміну правового режиму та форми власності цього майна.

Господарські суди також встановили, що прокурор не пропустив передбаченого статтею 257 ЦК строку позовної давності, оскільки позивачеві (Кабінету Міністрів України) про прийняття оскаржуваного рішення виконкомом сільської ради стало відомо після звернення прокуратури Донецької області.

Разом із тим, у справі, про перегляд постанови в якій звернувся заявник, господарські суди виходили із того, що приймаючи оскаржуване рішення, Виконавчий комітет Новополтавської сільської ради не з'ясував належності права власності на спірне майно та безпідставно визнав право власності на нього за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ПАТ "ДПЗК України"), що є підставою для визнання незаконним спірного рішення та недійсним свідоцтва про право власності. Проте у зв'язку з тим, що відповідачем - ПАТ "ДПЗК України" було подано до суду заяву про застосування позовної давності та з урахуванням встановленого судами факту обізнаності позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України ще з 2012 року про оформлення ПАТ "ДПЗК України" права приватної власності на спірне майно і ненадання Міністерством аграрної політики та продовольства України і Кабінетом Міністрів України (позивачами) доказів поважності причин пропуску на звернення до суду, господарські суди дійшли висновку про пропуск у цьому випадку строку позовної давності за заявленим прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Таким чином, у справі, що розглядається, та у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними. У зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Ураховуючи викладене, колегія суддів визнає заяву Заступника Генерального прокурора України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від
02.08.2017 у справі № 915/1022/16 необґрунтованою, оскільки прокурором не підтверджено неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною 3 статті 11121 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК, статтями 11116, 11121 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 915/1022/16 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: І.В. Кушнір

Ю.Я.Чумак