Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.07.2020 року у справі №906/989/19

УХВАЛА

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/989/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (повний текст складено 14.05.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 736 689,41грн.,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 (згідно з відміткою на конверті) Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від
17.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
12.05.2020 у справі № 906/989/19.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
24.06.2020 року у справі №906/989/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, предметом позову у цій справі є вимога про стягнення у розмірі 736 689,41 грн. Зазначена сума є меншою ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на
01.01.2020 (2 102,00 грн. х 500 = 1 051 000 грн).

При цьому, у поданій касаційній скарзі скаржник взагалі не наводить обставин, які, відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, належать до випадків, за яких судові рішення у справах з ціною позову менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів відмічає наступне.

Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 906/989/19 касаційну скаргу скаржника залишено без руху до 14.08.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; та оскільки касаційна скарга була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, встановлено скаржнику строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

У вищевказаній ухвалі, Верховний Суд зазначав:

"Так, скаржник підставою для касаційного оскарження вважає неправильне застосування норм матеріального права з підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.287 ГПК України, а саме зазначає, що наявна необхідність відступлення від висновків, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №905/1964/18, від 07.11.2019 року у справі № 920/67/19 щодо застосування норм ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Але це не єдина підстава касаційного оскарження, зазначена у касаційній скарзі.

Так, щодо інфляційних нарахувань, скаржник посилається на невідповідність висновків судів правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від
17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від
05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Проте, у касаційній скарзі не наведено, якого пункту підстав оскарження стосуються дані доводи.

Скаржник посилається на порушення судами норм ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.236 ГПК України, проте такої підстави не передбачено нормами ст. 287 ГПК України.

В касаційній скарзі скаржник двічі посилається, як на підставу касаційного оскарження, виключно на п.2 ч.2 ст.287 ГПК України."

03.08.2020 від скаржника до Касаційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого долучено докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 906/989/19, а саме платіжне доручення № 0000007667 від 27.07.2020 на суму 3 842,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржником повторно у клопотанні про усунення недоліків було вказано, що підставою касаційного оскарження є саме п.2 ч.2 ст.287 ГПК України, про що скаржник двічі зазначав у касаційній скарзі, який обґрунтовано необхідністю відступлення від висновку щодо застосування ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах як такого, що протирічить ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зазначеного у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №905/1964/18, від 07.11.2019 року у справі № 920/67/19.

Проте, у касаційній скарзі скаржник так і не навів, якого пункту підстав оскарження стосуються доводи, зазначені у касаційній скарзі щодо інфляційних нарахувань, з посиланням на невідповідність висновків судів правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Навпаки, в клопотанні про усунення недоліків скаржник посилається лише на справу № 905/21/19, яка розглядалася Об'єднаною палатою КГС, про яку взагалі не зазначалося у касаційній скарзі, тобто в цій частині змінено доводи касаційної скарги.

Частиною 1 ст.298 ГПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Згідно зі ст.288 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

3. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ст.288 Господарського процесуального кодексу України."

Згідно з пунктом 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції ~law31~ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, тобто був чинний на момент подачі клопотання про усунення недоліків від 30.07.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарського процесуального кодексу України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law32~ від
18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law33~. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law34~.

Скаржником не подано до Суду заяви про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну підстав касаційної скарги.

Тобто, фактично касаційну скаргу обґрунтовано лише п.2 ч.2 ст.287 ГПК України, щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах як такого, що протирічить ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зазначеного у постановах Верховного Суду від
11.06.2019 у справі №905/1964/18, від 07.11.2019 року у справі № 920/67/19.

З цього приводу Касаційним господарським судом сформована тривала стала практика, викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16,15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 21.05.2020 у справі № 910/5501/19, з якою колегія суддів погоджується.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 906/989/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 906/989/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський