Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.09.2020 року у справі №911/2315/19

УХВАЛА

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2315/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О. Ю.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз"

представник - адвокат Дудченко В. В. (довіреність №1-2263 від 23.01.2020)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс"

представник - адвокат Верещагіна А. О. (довіреність від 17.10.2019)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

представник - адвокат Литвин П. В. (довіреність №14-166 від 26.04.2019)

2) Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

представник - адвокат Дмитренко О. О. (довіреність №Др-295-1219 від 26.12.2019)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 20.07.2020

у складі колегії суддів: Калатай Н. Ф. (головуючий), Гаврилюк О. М., Кропивна Л. В.

та рішення Господарського суду Київської області

від 11.03.2020

у складі судді Бацуци В. М.

у справі №911/2315/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс"

про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, стягнення 93 822,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

1.14.08.2020 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 13.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі №911/2315/19 в порядку статей 286, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2 Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2315/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Жукова С. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020.

3. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі №911/2315/19 за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 та призначено її розгляд на
24.09.2020 о 10:15.

4.25.08.2020 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №39/5-1350-20 від 25.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від
11.03.2020 у справі №911/2315/19 в порядку статей 286, 287, 288 ГПК України та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2315/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Жукова С. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2020.

6. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" №39/5-1350-20 від 25.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі №911/2315/19 залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі; надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги до 15.09.2020. Скаржником усунуто недоліки касаційної скарги з наданням суду 15.09.2020 доказів сплати судового збору на суму 3 842 грн.

7. У зв'язку з відпусткою судді Жукова С. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2315/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 та витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2020.

8. Ухвалою 22.09.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №911/2315/19 Господарського суду Київської області з касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 і доданими до них документами до провадження; поновив АТ
"НАК "Нафтогаз України" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №911/2315/19; відкрив касаційне провадження у справі №911/2315/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020; об'єднав касаційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі №911/2315/19 в одне касаційне провадження; ухвалив здійснити розгляд касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі №911/2315/19 разом із касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Суду 31.08.2020 на 24.09.2020 о 10:15.

9. Представники скаржників у судовому засіданні 24.09.2020 підтримали касаційні скарги з підстав викладених у них. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" у судовому засіданні 24.09.2020 заперечили проти касаційних скарг.

10. Присутні у судовому засіданні представники учасників справи не заперечували проти розгляду касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 разом із касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 на 24.09.2020 о 10:15. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" у відзиві 17.09.2020 висловив заперечення щодо задоволення касаційних скарг обох скаржників.

Розгляд справи в місцевому та апеляційному судах.

11. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" (далі - ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс", відповідач) про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14,040 тис. куб. м. або відшкодувати вартість природного газу на суму 93 822,86 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на набуття відповідачем у березні 2017 року без будь-якої правової підстави природного газу, який належав позивачу (том 1, а. с. 4-5).

12. Ухвалою 23.09.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив інші процесуальні питання (том 1, а. с. 1-2).

13. Рішенням 11.03.2020 Господарський суд Київської області у задоволенні позову АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс" відмовив (том 2, а. с. 40-52).

13.1. Місцевим судом встановлено, що між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс" укладено договори №1831/1617-БО-17 від 14.09.2016, №1594/1617-ТЕ-17-27 від 23.09.2016, №1701001564-ВТВ від 31.01.2017, за умовами яких АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язалось поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ.

13.2. Судом встановлено, що на виконання вимог договорів постачання природного газу №1831/1617-БО-17 від 14.09.2016 та №1594/1617-ТЕ-17-27 від 23.09.2016 відповідачем було надіслано для підписання АТ "НАК "Нафтогаз України" акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року загальним обсягом 14,389 тис. куб. м., складені і підписані тільки відповідачем. Разом з тим, у квітні 2017 року АТ "НАК "Нафтогаз України" своїм листом №26-3567/1.2-17 від
19.04.2017 повернуло відповідачу без підписання зазначені акти, зазначивши, що у зв'язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від
01.10.2015 №758 відповідачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017 року, а тому АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечувало постачання природного газу відповідачу у цей період.

13.3. Місцевим судом встановлено, що 03.10.2016 між АТ "Укртрансгаз" (як оператором) та ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс" (як замовником) укладено договір на транспортування природного газу №1611000246/BOY/2016/12.0523-36 (далі - договір транспортування природного газу), за умовами якого оператор зобов'язувався надавати замовнику послуги з транспортування природного газу, а замовник зобов'язувався сплачувати оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Суд зазначив, що на виконання умов договору №1611000246/BOY/2016/12.0523-36 від
03.10.2016 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами АТ "Укртрансгаз" у березні 2017 року надано ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс" послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу загальним обсягом 14,040 тис. куб. м. на загальну суму 2 788,34 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №03-17-1611000246/BOY/2016/12.0523 від 31.03.2017 та №03-17-16040010044/BOY/2016/4.1151 від 31.03.2017.

Крім того, місцевим судом встановлено, що 03.10.2016 між ПАТ "Київоблгаз" та ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс" укладено договір №248 на експлуатацію складових газорозподільної системи, а у березні 2017 року між ПАТ "Київоблгаз" та ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс" підписано акти наданих послуг з транспортування природного газу №09420ZEFCHFT016 від 31.03.2017 та №1201200192 від 31.03.2017, відповідно до яких ПАТ "Київоблгаз" надано транспортні послуги щодо постачання природного газу загальним обсягом 14,040 куб. м.

13.4. З огляду на встановлене, місцевий суд дійшов висновку що ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс" у березні 2017 року спожито природний газ, який належав АТ "НАК " Нафтогаз України" на підставі укладених з АТ "НАК "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу №1831/1617-БО-17 від 14.09.2016 та №1594/1617-ТЕ-17-27 від 23.09.2016, оскільки дії з відмови у видачі номінацій були незаконними, а за умовами укладеного договору АТ "НАК "Нафтогаз України" прийняло на себе зобов'язання з постачання газу відповідачу та не вжило заходів щодо припинення постачання.

14. Не погодившись з рішенням місцевого суду, АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК " Нафтогаз України" звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (том 2, а. с. 59-68,88-100).

15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 апеляційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 залишено без змін (том 2, а. с. 209-223).

16. Апеляційний суд погодився з повнотою дослідження місцевим судом обставин справи та правильністю наданої їм юридичної оцінки щодо здійснення фактичної поставки газу на виконання укладеного договору між відповідачем та третьою особою (АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником), зазначивши про неправомірну відмову відповідачу у видачі номінації на отримання газу з боку АТ
"НАК "Нафтогаз України", всупереч діючій постанові Кабінету Міністрів України, якою АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язувалося видати такі номінації теплопостачальним та теплогенеруючим підприємствам, одним з яких був відповідач у цій справі.

17. Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про те, що відбір природного газу мав місце на підставі договірних відносин між відповідачем та третьою особою, а позивач, як оператор газотранспортної системи, не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між завданими йому збитками та діями відповідача з отримання спірного газу, що за відсутності вини відповідача в неотриманні номінації, виключає можливість застосування до нього положень статті 1212 ЦК України, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду зазначає про таке.

19. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України підстави (підстав). Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржники посилалися на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначили, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням положень статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, статей 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи, положень статей 76, 77, 78, 79, частини 3 статті 238 ГПК України.

20. АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі зазначило про те, що апеляційним судом не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 18.05.2020 у справі №826/16697/17 та 10.06.2020 у справі №904/4018/19. АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило про неправильне застосування судами статті 1212 ЦК України про наявність у відповідача перед позивачем кондикційних зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна саме позивача у справі, аргументуючи правовими висновками Верховного Суду у постанові 09.09.2019 у справі №910/12929/18.

21. Також, необхідність здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі скаржники обґрунтовують тим, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з ГТС позивача, який зобов'язаний здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу. Крім того, АТ "Укртрансгаз" зазначило, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується правовідносин щодо несанкціонованого споживання природного газу з ГТС позивача, який відповідно до положень статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", як товариство, що обслуговувало магістральні газопроводи, має важливе народногосподарське та оборонне значення.

22. Відповідно до статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про зобов'язання повернути природний газ у певному обсязі або відшкодувати його вартість за подібних предмета та підстав позову, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі №911/2315/19.

24. Так, Верховним Судом зазначено, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не його правом.

25. У зазначеній постанові Верховного Суду констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від
05.03.2019 у справі №923/351/18).

26. Отже, доводи скаржників у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18.

27. Доводи скаржників про неправильне застосування статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, статей 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи, положень статей 76, 77, 78, 79, частини 3 статті 238 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним (місцевим) господарськими судами.

28. Посилання АТ "Укртрансгаз" на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики Судом оцінюються критично, оскільки зазначеною постановою справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (прийняли до уваги розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від
05.10.2016, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним Розпорядження КМУ №1064-р від 07.10.2015, яке не досліджувалось судами), а також не дано оцінки іншим доказам відповідача щодо моменту укладення договору про постачання природного газу №77/16-ТЕ (Т)-4 від 29.02.2016 та періоду його дії, не досліджено подану відповідачем копію платіжного доручення №000328 від 25.03.2016 про оплату за спожитий газ. Також касаційним судом звернута увага місцевого суду на порушення норм процесуального права (розгляд справи без участі НАК "Нафтогаз України", як сторони договору постачання газу), що на його думку мало наслідком порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29. Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12929/18 з огляду на таке.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що сторонами у спорі є АТ "Сбербанк" та ТОВ "ШЕЙК", а предметом позову є стягнення з орендаря безпідставно набутих грошових коштів за договорами суборенди. Судами у справі №910/12929/18 встановлено наявність договірних відносин у сфері кредитування та встановлено передачу майна боржника відповідачу за чинним договором оренди, внаслідок чого апеляційний суд дійшов висновку про набуття орендодавцем від суборендарів плати за чинними договорами суборенди та відсутність у нового власника майна правових підстав для стягнення з орендаря спірної суми як такої, що набута безпідставно.

Касаційний господарський суд у цій справі погодився з висновками апеляційного суду. Отже, у зазначеному випадку апеляційний та касаційний суди погодилися з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування грошових коштів від орендаря на користь власника майна в порядку статті 1212 ЦК України як таких, що набуті ним на підставі чинного договору оренди, який є обов'язковим для нового власника.

30. Також, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на наявність у справі №911/2315/19 підстав для застосування кондикції, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржниками в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76, 77 ГПК України, не спростовано наявність договірних відносин між АТ "НАК "Нафтогаз України" та відповідачем, а також наявність інших договорів (Договір про транспортування природного газу №1611000246/BOY/2016/12.0523-36 від 03.10.2016, укладений між АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс"; договору №248 на експлуатацію складових газорозподільної системи 03.10.2016, укладеного між ПАТ "Київоблгаз" та ТОВ "Дмитрівка Комунсервіс"), наявність яких спростовує доводи позивача про набуття відповідачем природного газу у березні 2017 року поза межами укладеного договору на постачання газу, що виключає наявність підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України.

31. Посилання АТ "Укртрансгаз" на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегія суддів також не приймає, з огляду на такі обставини.

32. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, позивачем у справі є АТ "НАК " Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб'єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

33. У постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ~law28~, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків." Також неподібними є правовідносини у справах адміністративної юрисдикції №826/10933/14, №803/1362/16, в яких суди дійшли висновку, що в цілях оподаткування договір не є первинним документом, що відображає рух товарно-матеріальних цінностей, оскільки в цій справі предметом спору не є правильність визначення податкових зобов'язань відповідача у справі.

34. Оцінюючи доводи скаржників, колегія суддів враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від
19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16.

35. Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені у постановах у справах №826/16697/17, №826/10933/14, №803/1362/16 висновки не можуть розглядатися як такі, що підтверджують різне застосування судами норм матеріального права за подібних обставин. У цих справах висновки судів зроблено щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі №911/2315/19, вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.

Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 02.07.2020 у справі №908/955/18 і колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відступу від такого висновку.

36. Доводи скаржників про неправильне застосування розпорядження КМУ від
05.10.2016 №742-р щодо обов'язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років, касаційний суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовані правовою позицією, висловленою касаційним судом у постанові Верховного Суду 25.02.2020 у справі №905/2248/18, прийнятій за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу). Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі №911/2315/19.

37. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржників про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржників із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Твердження скаржників, що рішення суду за наслідками розгляду цих скарг матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданих касаційних скаргах відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

38. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Також, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

39. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v.

Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

40. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі №910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

41. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі №911/2315/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не знаходить.

42. Доводи скаржників АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" про наявність протилежних висновків Верховного Суду у справах №826/16697/17, №904/4018/19, №910/12929/18, №826/10933/14, №803/1362/16 не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході касаційного перегляду встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №911/2315/19, а тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись положеннями статей 234, 287, пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 13.08.2020 №1001ВИХ-20-4286 та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 25.08.2020 №39/5-1350-20 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №911/2315/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Й. Катеринчук

Судді О. О. Банасько

В. Г. Пєсков