Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.02.2015 року у справі №916/2835/13
Ухвала КГС ВП від 03.09.2020 року у справі №916/2835/13

УХВАЛА

02 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2835/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. і Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)

на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.04.2020 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020

за заявою Комітету про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу у справі

за позовом Комітету

до товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод" (далі - ТОВ "Котовський винзавод")

про стягнення 100 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 (згідно з відміткою на конверті) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.04.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 зі справи №916/2835/13.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо поновлення, відмову в поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Разом з тим вказана ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку (згаданий пункт 22 частини 1 статті 255 ГПК України), але не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 1 статті 287 ГПК України).

Наведене виключає можливість касаційного перегляду зазначених судових рішень у даній справі в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, оскільки в цій частині судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас щодо оскарження судових рішень в частині відмови у видачі дубліката наказу від 04.03.2015 Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В касаційній скарзі Комітет посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без повного та всебічного дослідження матеріалів справи та оцінки обставин, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.04.2020 та постанову апеляційного господарського суду від 14.07.2020.

Проте твердження Комітету, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судових рішень, а наведені в ній доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права, оскільки їх застосування чітко передбачено законом.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, господарським судом Одеської області на виконання рішення від 11.03.2014 зі справи №916/2835/13 було видано наказ від 04.03.2015.

25.03.2015 Комітет звернувся до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив відкрити виконавче провадження, вжити заходів щодо виконання рішення господарського суду Одеської області від
11.03.2014 у справі №916/2835/13.

04.11.2015 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області Яворським Г. В. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № ~organization0~ з виконання наказу від 04.03.2015 про стягнення з ТОВ "Котовський винзавод" в дохід загального фонду Державного бюджету України за рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106, штрафу у розмірі 50 000,00 грн та пені у розмірі 50 000,00грн, а всього 100 000,00 грн через Антимонопольний комітет України.

01.08.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області повернуто стягувачеві виконавчий документ - наказ від
04.03.2015 №916/2835/13 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

18.03.2020 Комітет звернувся до господарського суду із заявою про поновлення процесуального строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2020, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, у задоволенні заяви Комітету про поновлення процесуального строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви Комітету про поновлення процесуального строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 22 Закону (у редакції, чинній на момент видачі судового наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 23 Закону (у редакції чинній на момент видачі судового наказу) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказ господарського суду Одеської області від 04.03.2015 №916/2835/13 був пред'явлений до виконання Антимонопольним комітетом України 25.03.2015 (в межах установлених статтею 22 Закону строків у редакції чинній на момент видачі судового наказу), а, отже, строк пред'явлення до виконання наказу перервався у зв'язку з пред'явленням стягувачем вказаного наказу до виконання.

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, згідно з частиною першою статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд апеляційної інстанції врахував, що на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII строк пред'явлення наказу суду від 04.03.2015 переривався, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню приписи пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, згідно з якими виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження" та положення Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 02.06.2016, виходячи з чого перебіг трьохмісячного строку для пред'явлення до виконання наказу розпочався
01.08.2018.

Тобто повернутий постановою державного виконавця від 01.08.2018 наказ господарського суду Одеської області від 04.03.2015 міг бути пред'явлений до виконання повторно у строк до 01.11.2018. Комітет звернувся до господарського суду із заявою про поновлення процесуального строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу лише 18.03.2020.

Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України встановлено обмеження для видачі дубліката наказу та зазначено, що суд який видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Зважаючи на звернення стягувача із заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, правильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в частині відмови у видачі дубліката виконавчого документа є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комітету на ухвалу господарського суду Одеської області від
28.04.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від
14.07.2020 в частині відмови у видачі дубліката наказу у цій справі на підставі частини 2 статті 293 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 234,287,293, підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.04.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 зі справи №916/2835/13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова