Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №240/3962/19

УХВАЛА

29 липня 2019 року

Київ

справа №240/3962/19

адміністративне провадження №К/9901/20553/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі №240/3962/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

У березня 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про: визнання протиправним та скасування пункту 28 рішення Міністерства оборони України про відмову йому, як особі звільненій з військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги (далі по тексті - спірна допомого) у зв'язку з встановленням йому з 05.06.2018 інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від
07.12.2018 №122; зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити йому, як особі звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому з 05.06.2018 інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміна групи інвалідності позивачу відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а тому рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.

Зазначене рішення суду першої інстанції позивач оскаржив в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами касаційної скарги предмет спору в даній справі стосується виплати спірної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження фізичною особою дій суб'єкта владних повноважень щодо здійснення соціальної виплати.

Разом з тим за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, дана справа в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

В свою чергу пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від
02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження, однак, лише у визначених законом випадках.

Такий підхід правового регулювання, передбачений вказаними вище приписами національного законодавства, повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations
Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996 та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)
19.12.1997, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також, частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі наявні посилання на те, що вказана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Так, при вивченні судом матеріалів касаційної скарги, встановлено, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, наявність непоодиноких рішень у вказаній категорії справ свідчать про відсутність зазначеної підстави для відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою, оскільки наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також, з матеріалів касаційної скарги не вбачається наявності дійсно унікального випадку й того, що рішення у даній справі, в контексті індивідуальних ознак даного спору, тягне за собою наслідки, які мають виразну своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Будь - які інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та наявність таких не вбачається з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v.

Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі №240/3962/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду