Історія справи

Постанова КАС ВП від 16.03.2023 року у справі №420/7835/19
Ухвала КАС ВП від 26.08.2020 року у справі №420/7835/19
Постанова КАС ВП від 16.03.2023 року у справі №420/7835/19
Постанова КАС ВП від 16.03.2023 року у справі №420/7835/19

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа №420/7835/19

провадження №К/9901/23126/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 в справі № 420/7835/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

23.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непоновлення виплати пенсії позивачки;

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1, викладені в листах від 09.10.2019 та листі від 21.10.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2020, яке було залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
27.05.2020, позов ОСОБА_1 задовольнив частково, внаслідок чого суд:

А) Визнав бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непоновлення пенсії ОСОБА_1 протиправною.

Б) Визнав протиправними та скасував рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладені в рішенні від 09.10.2019 та листі від 21.10.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В) Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 18.09.2019 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції стосовно визначення строку, з якого позивачці має бути поновлена виплата пенсії.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Приписом пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

У частині 6 статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через ухвалення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішень про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1, які (такі рішення) викладені в листах від 09.10.2019 та листі від 21.10.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. І з огляду на те, що предметом спору в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень стосовно відмови у поновленні виплати позичці пенсії, ця справа є саме справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України.

Але на обґрунтування вимог касаційної скарги заявниця покликається на те, що правова позиція, викладена у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції у цій справі, щодо визначення дати, з якої має бути поновлена їй виплата пенсії, не узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (з огляду на тотожність проблемних питань застосування права, порушених у обох справах).

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга стосується обґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності відмови в позові стосовно вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання поновити виплату їй пенсії за віком з
07.10.2009 на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009.

Отже, ключовим правовим питанням, порушеним у касаційній скарзі, є правомірність обмеження строку, з якого може бути поновлена позивачці виплата пенсії на підставі рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009, шістьма місяцями перед звернення до суду із зазначеним позовом.

У цьому контексті колегія суддів зважає на те, що частиною 3 статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.

Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.

Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, використання процесуальної правової норми).

Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).

Колегія суддів зауважує, у постанові Великої Палати Верховного Суду від
20.05.2020 у справі № 815/1226/18, яка була ухвалена вже після подання заявницею касаційної скарги, сформульований такий правовий висновок:

"Велика Палата Верховного Суду наголошує, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду (вжила активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте їй було відмовлено в такому поновленні.

Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Невиконання державою покладених на неї обов'язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб'єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.

Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.".

З огляду на наведене суд касаційної інстанції встановив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від
20.05.2020 у справі № 815/1226/18, і це вказує на те, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому Верховний Суд, як виняток, здійснить касаційний перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого в цій справі.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Водночас згідно з частиною 2 статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження пропущений, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене
27.05.2020, а касаційна скарга була подана 08.09.2020 (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв'язку "Укрпошта" на конверті, у якому надійшла касаційна скарга).

До касаційної скарги ОСОБА_1 долучила клопотання, у якому просить поновити їй строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції з тих мотивів, що після того, як 07.09.2020 касаційна скарга була їй повернута ухвалою судді-доповідача, заявниця у максимально короткий строк, діючи без невиправданих зволікань, 08.09.2020 звернулася до Верховного Суду повторно, подавши належно оформлену касаційну скаргу.

Надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання, Верховний Суд зважає на те, що після повернення вперше поданої заявницею касаційної скарги, яка була подана з дотриманням строку, встановленого частиною 1 статті 329 КАС України, й до моменту звернення скаржниці до суду касаційної інстанції з такою скаргою вдруге сплинув 1 день, а отже в цій ситуації заявниця, вочевидь, не допустила безпідставного зволікання з поданням касаційної скарги. Водночас пропуск строку на касаційне оскарження є незначним і перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції не порушить принципу res judicata, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження немає.

За вимогами частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є аргументи скаржниці щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й наявність обставин, наведених у підпункті "а" пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись положеннями підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 в справі № 420/7835/19.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 в справі № 420/7835/19.

3. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/7835/19.

4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

5. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб