Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.09.2018 року у справі №810/3026/18

УХВАЛА

25 вересня 2018 року

Київ

справа №810/3026/18

адміністративне провадження №К/9901/61860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі №810/3026/18 за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про скасування наказу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, в якому просив: визнати недійсним та скасувати запис в трудовій книжці №8, згідно якого його звільнено з органів внутрішніх справ на підставі Наказу №38 о/с від 07 квітня 1997 року; визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ МВС України в Київській області від 14 квітня 1997 року №40 о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ з 07 квітня 1997 року за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі висновку ГУ від 29.03.1997 року; поновити його на відповідній прирівняній посаді в ГУ НП в Київській області з 14 квітня 1997 року та зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області виплатити йому грошове забезпечення за період з 14 квітня 1997 року по 01 січня 2016 року.

Київський окружний адміністративний суд від ухвалою від 06.07.2018 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
16.08.2018 року, позовну заяву повернув позивачу.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилаючись на вимоги статей 122, 123, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходив з того, що позивач звернувшись у до суду в 2018 році з позовними вимогами про визнання протиправним та скасувати Наказ ГУ МВС України в Київській області від
14.04.1997 року, та поновлення його на роботі з 14.04.1097 року, не навів об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами вимог процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі №810/3026/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець