Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2018 року у справі №826/18907/16

УХВАЛА

16 квітня 2018 року

Київ

справа №826/18907/16

касаційне провадження №К/9901/47146/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №826/18907/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 13.04.2016 № 318-1305.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26.06.2017 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2017 повернув апеляційну скаргу відповідачу.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.

Києві 04.04.2018 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статтей 185, 186, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до
15.12.2017).

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 судом з'ясовано такі обставини.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26.06.2017 позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.04.2016 №318-1305.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.

Києві у вересні 2017 подала апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2017 залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору в сумі 606,32грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2017 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини третьої статті 189 Кодексу з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 108 (в редакції до 15.12.2017), з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений ухвалою від 15.09.2017 строк.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам частини 2 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Відповідно до частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються правила частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суддя-доповідач, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на судовий захист, зокрема в порядку апеляційного оскарження, є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону кореспондуються з положеннями частини 1 статті 8 Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов'язку щодо сплати судового збору на певний строк, у разі наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

При цьому суд, вирішуючи питання про продовження процесуального строку, повинен врахувати обставини, які б вказували на реальну можливість виконання процесуального обов'язку з усунення недоліків.

Зі змісту положень частини 3 статті 189, пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до
15.12.2017) вбачається, що апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка набрала законної сили, є безумовною підставою для повернення такої апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 15.09.2017 надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору.

Встановивши відсутність підстав для задоволення надісланого на виконання вимог ухвали від 15.09.2017 клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, з огляду на ненадання жодних доказів, які б підтверджували можливість здійснення такої сплати у майбутньому, а також у зв'язку з неусуненням недоліків в установлений ухвалою строк, постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 11.10.2017 про повернення апеляційної скарги відповідає правильному застосуванню частини 3 статті 187 з урахуванням вимог пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність повернення судом апеляційної інстанції податковому органу апеляційної скарги, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції усіх обставин, які перешкоджали виконанню процесуального обов'язку щодо надання документу про сплату судового збору, не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Так, податковий орган вказує на те, що непоодинокими є випадки, коли працівник суб'єкта владних повноважень несвоєчасно вчиняє покладені на нього обов'язки, зокрема, щодо подання суду певних документів, що зумовлене невеликою штатною чисельністю.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Зі змісту положень Закону України "Про судовий збір", Кодексу адміністративного судочинства України одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу не є підставою для звільнення податкового органу від обов'язку здійснити сплату судового збору при зверненні до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №826/18907/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк