Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №487/1548/18

УХВАЛА

25 лютого 2019 року

Київ

справа №487/1548/18

адміністративне провадження №К/9901/4336/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від
24.05.2018 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від
18.12.2018 року у справі № 487/1548/18 за позовом ОСОБА_2 до Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (направлено засобами поштового зв'язку
11.02.2019 року).

Згідно п.2 ч.2 ст.333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Так, предметом касаційного розгляду в цій справі є, зокрема, ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.05.2018 року про залишення без розгляду наступних позовних вимог ОСОБА_2: про визнання його не повідомленим про відкриття виконавчого провадження № 47944048 від 25.06.2015 року в законний спосіб а бездіяльність відповідача щодо неповідомлення його про відкриття вказаного виконавчого провадження в законний спосіб - незаконною та визнання позбавленим позивача права доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, що пов'язано з ненаданням йому відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №47944048 від
25.06.2015 р. із зазначенням ідентифікатору доступу до неї - протиправним; про визнання поширення відповідачем конфіденційної інформації про позивача, шляхом доведення до відома сторонніх осіб змісту документів виконавчого провадження № 47944048 від 25.06.2015 р. (вимоги від 27.08.2015р. та виклику від 06.02.2017р. ) шляхом їх оприлюднення в громадських місцях - протиправним втручанням в особисте життя позивача та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від
18.12.2018 року, якою було переглянуто ухвалу Заводського районного суду м.

Миколаєва від 24.05.2018 року.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 287 КАС України (в редакцій станом на 15.12.2017р. ) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що про надходження вимог державного виконавця в червні 2015 року та в лютому 2017 року шляхом їх оприлюднення у громадських місцях позивач довідався тоді ж, коли вони були оприлюднені - в червні 2015 року та в лютому 2017р.

Таким чином, строк встановлений для звернення із вказаними позовними вимогами до суду сплив. Клопотання про поновлення вказаного строку та докази поважності його пропущення позивачем не подавались.

Враховуючи, що на час звернення позивача до суду із зазначеними вище позовними вимогами, сплив десятиденний строк встановлений ст.287 КАС України для звернення до суду із позовом, а клопотання ним про поновлення вказаного строку не подавались, суд вірно дійшов висновку про залишення вказаних позовних вимог без розгляду, згідно із положеннями ст.123 КАС України.

Отже, правильне застосовування норми права стосовно правомірності залишення частини позовних вимог позивача без розгляду з підстав пропущення ним строку, встановленого ст.287 КАС України, в даному випадку, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги в цій частині.

Також, предметом касаційного розгляду в цій справі є рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.05.2018 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 року у справі № 487/1548/18, якою рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2018р. було скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності державної виконавчої служби було відмовлено.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є визнання факту незакінчення виконавчого провадження № 47944048 від 25.06.2015 р. в строк до 25.12.2015 p., у зв'язку із спливом передбаченого законом строку проведення виконавчих дій, які не були проведені з вини відповідача, продовження збирання, зберігання, використання та поширення ним конфіденційної інформації про позивача без його згоди після 25.12.2015 року - незаконним та протиправним та закінчити вищевказане виконавче провадження; визнання постанови про арешт майна боржника від 19.03.2018 p., яка не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та вимогу державного виконавця від 19.03.2018 p., яку неможливо виконати, що винесені у рамках виконавчого провадження №47944048 від
25.06.2015 p., яке станом на 19.03.2018р. мало бути закінченим, у зв'язку із спливом встановленого законом строку проведення виконавчих дій, які не були проведені до 25.12.2015р з вини відповідача - незаконними, протиправними та скасування їх, як такі, що винесені в незаконний спосіб та за межами повноважень відповідача, а також про зняття арешту з майна позивача та виключення даних про нього з Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України, отже за своєю суттю вказана справа є справою з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Також, з матеріалів касаційної скарги не вбачається, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, П'ятим апеляційним адміністративним судом постановою від 18.12.2018 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.05.2018 року було переглянуто з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах у справах за №336/2057/17, за №357/11497/16-а.

Таким чином, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі.

З огляду на зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження з перегляду судових рішень у справі, зазначеної категорії, слід відмовити.

Аналізуючи зазначені норми права та враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.05.2018 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 року у справі № 487/1548/18 за позовом ОСОБА_2 до Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності державної виконавчої служби.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа