Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №826/13779/18

УХВАЛА

21 червня 2019 року

Київ

справа №826/13779/18

адміністративне провадження №К/9901/16602/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Шипуліна Т. М., Усенко Є. А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 826/13779/18 за позовом ОСОБА_1 до ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

12 червня 2019 року до Верховного Суду ДФС подано касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у зв'язку із тим, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року.

Останньою було залишено апеляційну скаргу без руху, так як апелянтом не надано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження, ніж відсутність коштів для сплати судового збору, та не надано документ про сплату судового збору.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги наведені ДФС причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме: відсутність бюджетного фінансування для своєчасної сплати судового збору за подання первинної апеляційної скарги.

До касаційної скарги, що розглядається, докази сплати судового збору за розгляд такої скарги, ДФС також не надано.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що правильне застосовування Шостим апеляційним адміністративним судом норм права під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів, враховуючи таке.

Відповідно до обставин справи рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року скаржником вперше було оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у лютому 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року апеляційна скарга ДФС була залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору та ненаданням доказів існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідач подав клопотання про продовження строку усунення недоліків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2019 року вказане клопотання задоволено та продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів, який обчислюється з дня отримання копії відповідної ухвали.

19 березня 2019 року ДФС повторно направило до суду клопотання про продовження строку усунення недоліків, яке обґрунтувало тим, що процедура сплати судового збору потребує багато часу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, скаргу повернуто скаржнику. Ухвалу мотивовано ненаведенням ДФС обґрунтованих доводів з посиланням на норми закону на підтвердження того, що строк, який сплинув з дня складення службової записки від 2 січня 2019 року, був недостатнім для отримання платіжного доручення від органів Державного казначейства України.

Згідно із оскаржуваною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду в квітні 2019 року ДФС знову звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та необхідністю надати вмотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

20 травня 2019 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції скаржником було надіслано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку щодо сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у задоволенні вказаної заяви та у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить інших підстав для поновлення строку, а повторює попереднє клопотання. Пропуск строку обгрунтовується тим, що відповідачем раніше подавалася апеляційна скарга, яка була повернута судом апеляційної інстанції через несплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції, мотивуючи оскаржувану ухвалу, вказав, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Такими діями скаржника, на думку апеляційного суду, порушено приписи статті 44 КАС України щодо обов'язку учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі фінансовим, та встановленню строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії ", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі ", "Мушта проти України ", "МПП "Голуб" проти України", "Мельник проти України").

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Враховуючи викладене, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою ДФС.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на очевидну безпідставність касаційної скарги ДФС колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 826/13779/18.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Б. Гусак Т. М. Шипуліна Є. А. Усенко