Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №9901/124/20

УХВАЛА

20 серпня 2020 року

Київ

справа №9901/124/20

адміністративне провадження №П/9901/124/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

під час вивчення матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

7 травня 2020 року (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) (далі - позивач) через свого представника адвоката Сідей Олену Валеріївну (адреса: м. Київ, вул.

Золотоустівська, буд. 23-а, 2 під'їзд, 3 поверх) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції, із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 28 листопада 2017 року №3822/2/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України" (далі - оскаржуване рішення).

Верховний Суд ухвалою від 12 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. З урахуванням вимог Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 2 квітня 2020 року, надав позивачеві десятиденний строк з дня закінчення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення". Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення".

20-денний строк з дня набрання чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" закінчився 6 серпня 2020 року.

Станом на цей день від позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, яке заявлено у позовній заяві, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин 3 , 5 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частин 3 , 5 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в тому числі й у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вирішальним для визначення додержання особою строків звернення до суду є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскарженого рішення.

Саме такий критерій закріплений статтею 122 КАС України, а передбачена можливість поновлення таких строків не має автоматичного характеру у разі зазначення особою про його пропуск, як на її думку, з поважних причин або доведення наявності підстав для задоволення позову.

При цьому, поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З огляду на те, що прийняте відносно позивача рішення є актом індивідуальної дії та безпосередньо стосується припинення проходження позивачем публічної служби, оскільки саме з цього часу трудові відносини припинилися, саме позивач є особою, яка зацікавлена як в отриманні рішення так і його оскарженні у разі незгоди у визначені законом строки. При цьому, реалізація позивачем права на отримання копії оскаржуваного у цій справі рішення залежала виключно від його власного волевиявлення.

Залишаючи позов без руху, суддя-доповідач виходив з того, що позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними недостаньо. Суддя дійшов висновку, що наведені позивачем та його представником причини пропуску строку є суто суб'єктивними і не пов'язані з дійсно непереборними обставинами.

Крім того, заявник не обґрунтував причини неможливості ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваним рішенням на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, не зазначав коли та за яких обставин йому стало відомо з відкритих джерел про прийняття Вищою радою правосуддя спірного рішення. При цьому, доступ до такої інформації вільний, а оскаржуване рішення 28 листопада 2017 року оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Також суддя-доповідач зауважив, що позивачем не обґрунтовано причини тривалого очікування з дня невиходу на роботу до моменту настання наслідків таких дій, не вказано про об'єктивну неможливість дізнатись про наявність оскаржуваного рішення, з урахуванням оприлюднення тексту спірного рішення та розміщенням його у вільному доступі на веб-сайті Вищої ради правосуддя, не вчинення жодних дій з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, що, з огляду на наведене, могло б засвідчити про його намір відновити свої порушені права. Позивач не міг не усвідомлювати, що вчинені ним дії щодо відсутності на роботі мають ознаки дисциплінарного проступку і призведуть до відповідних правових наслідків.

Колегія суддів вважає, що дійсно повідомлені позивачем обставини не давали достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення. Крім того, про неповажність таких причин пропуску строку вже зазначав Верховний Суд при первісному зверненні позивача до суду з аналогічним позовом (справа №9901/45/20), який ухвалою від 13 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2020 року, було повернуто позивачеві.

Поданий 7 травня 2020 року адміністративний позов відтворює ті ж самі причини пропуску строку звернення до суду, які вже визнавалися судом неповажними.

Отже, звертаючись до суду з цим позовом повторно, заявник не зазначив інших (поважних) підстав для поновлення строку, ніж ті, які вже були предметом оцінки Верховним Судом в ухвалах від 21 лютого 2020 року і 13 квітня 2020 року у справі №9901/45/20.

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що вказані у позовній заяві причини пропуску строку є неповажними, а на виконання ухвали суду від 12 травня 2020 року про залишення позову без руху, інших підстав для поновлення строку позивачем не вказано, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддіМ. М. Гімон І. А. Васильєва І. А. Гончарова С. С. Пасічник В. П. Юрченко