Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2021 року у справі №440/2198/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 440/2198/20

провадження № К/9901/6963/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №440/2198/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

У квітні 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.01.2020 №ПЛ5779/156/АВ/П/ТД-ФС.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
17.12.2020, позовні вимоги було задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу від 08.01.2020 №ПЛ5779/156/АВ/П/ТД-ФС.

01.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від
16.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
17.12.2020, у якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, прийняти нове судове рішення, яким відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення на позивача штрафу у сумі 125 190,00 грн.

Згідно з пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесено до категорії справ незначної складності.

У КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини 1 статті 4 КАС України).

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102

грн. (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік").

Таким чином, враховуючи положення частин 3 , 4 пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб'єктного складу учасників справи, її складності та того, що загальна сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів може зробити висновок, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник не довів наявність обставин, передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18 та інших, то колегія суддів наголошує на тому, що правовідносини у цих справах стосуються розмежування понять "трудового договору" та "цивільно-правової угоди", натомість, висновки судів у справі № 440/2198/20 ґрунтувалися на інших підставах та суди першої та апеляційної інстанцій у даній справі взагалі не згадували про наявність будь-яких цивільних угод.

Управління Держпраці у Полтавській області у касаційній скарзі, також, зазначає про те, що однією із підстав подання касаційної скарги є: "..неухильне виконання представником відповідача окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці № Д-191/1/6.2.1-20 від 11.06.2020 відповідно до якого зобов'язано забезпечувати неухильне виконання вимог законодавства в частині своєчасного подання заяв по суті справи, апеляційних, касаційних скарг до відповідних судів.

Управління зобов'язано виключити неподання заяв по суті справи та апеляційних, касаційних скарг на судові рішення, якими не були задоволені вимоги Держпраці.

Отже, для виконання завдань, для формування єдиної правозастосовчої практики Управління Держпраці у Полтавській області подає касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 440/2198/20".

Колегія суддів щодо вищезазначеного зауважує те, що виконання відповідачем доручення Голови Державної служби України з питань праці є внутрішньою процедурою суб'єкта владних повноважень, та не може впливати на формування єдиної правозастосовчої практики і не є підставою для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої статтею 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №440/2198/20.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб