Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.02.2021 року у справі №420/6050/20

УХВАЛА

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/6050/20

адміністративне провадження № К/9901/7583/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Довженка Олексія Юрійовича - представника ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року

у справі № 420/6050/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України, Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

установив:

08.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 та просив суд:

визнати дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, щодо попередження про вивільнення ОСОБА_1 в порушення встановленого законом строку, - протиправними;

визнати дії Державної міграційної служби України щодо звільнення ОСОБА_1, відповідно до ч.3. ст.5 абз.3 ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу" та п. п.13,25 п.10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014р., - протиправними;

скасувати наказ Державної міграційної служби України №607-к від 06.10.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1", відповідно до ч.3. ст.5 абз.3 ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу" та п. п.13,25 п.10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №360 від
20.08.2014р., який винесений на підставі подання начальника ГУ ДМС в Одеській області ОСОБА_3 від 25.07.2016 року №9/9127, попередження про вивільнення ОСОБА_1 та погодження Міністра внутрішніх справ України Авакова А. Б. від
25.08.2016 року №12321/01/14-2016 р., з посиланням на наказ ДМС України №180 від
31.12.2015 р. ;

визнати дії Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо призначення на посаду заступника начальника Головного управління - начальника управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС в Одеській області ОСОБА_2 протиправними;

скасувати наказ Державної міграційної служби України №317-к від 29.04.2016 року "Про призначення ОСОБА_2";

поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області;

стягнути з Державної міграційної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 07.10.2016 року до моменту виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області.

Ухвалою суду від 13 липня 2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня закінчення карантинних заходів.

Від представника позивача, 03 серпня 2020 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій, як і в адміністративному позові, представник позивача вказує, що неодноразово письмово звертався з вимогою надати йому штатні розклади, наказ №180 від 31.12.2015 р., подання, погодження, відомості про призначення інших осіб на рівнозначні посади, проте відповіді на це від ДМС України, позивач не отримував. Лише 10.06.2020 року, як стверджує позивач, із додатків у відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 стало відомо про ці обставини і порушення його переважного права та процедури звільнення, у зв'язку з чим позивач просить суд вважати ці обставини поважними та поновити строк на оскарження наказу №607-к та оскарження дій відповідачів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року адміністративний позов повернуто позивачеві. Суд виходив з того, що позивач пропустив строк на звернення до суду з даним позовом, а вказані у заяві підстави, не знайшли свого підтвердження та не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи частина 2 статті 122 КАС України та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 цієї статті КАС України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що про порушення своїх прав, за захистом яких звернувся до суду, позивач дізнався 11 жовтня 2016 року та не встановили об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації позивачем права звернення до суду.

Разом з цим, до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 08 липня 2020 року, а саме через три роки та дев'ять місяців, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та врахувавши вимоги КАС України дійшли висновку про відсутність підстав для поновлення цього строку.

В свою чергу, посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 серпня 2019 року по справі №120/861/19-а, суд вважає безпідставним, оскільки у вказаній справі висновки викладені за інших обставин, що не є подібними цій справі.

Твердження ОСОБА_1 щодо обмеження його прав на звернення до суду внаслідок прийняття оскаржуваних рішень є необґрунтованими, оскільки повернення його позовної заяви відбулось внаслідок невиконання позивачем вимог суду першої інстанції, викладених в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, що стосуються надання позивачем клопотання про поновлення строку та належних доказів поважності причин пропуску цього строку.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження ухвали про повернення заяви позивачеві в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Перевіряючи матеріали касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі оскаржуваних судових рішень та доводи, викладені у касаційній скарзі, не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у застосуванні норм процесуального права у такій категорії адміністративних справ.

Враховуючи відсутність обґрунтування впливу наслідків розгляду цієї скарги на формування єдиної правозастосовної практики у застосуванні норм процесуального права, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, суд

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Довженка Олексія Юрійовича - представника ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 420/6050/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська