Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.09.2020 року у справі №160/1170/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 160/1170/20

провадження № К/9901/22905/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 160/1170/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати пункт 1 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від
05.12.2019 №174 про відмову ОСОБА_1, як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з 29.10.2019, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з
29.10.2019, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням проведених виплат.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 03.03.2020, позов ОСОБА_1 задовольнив частково, внаслідок чого суд:

- визнав протиправним і скасував пункт 1 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від
05.12.2019 №174 про відмову позивачу як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням позивачу вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з 29.10.2019, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

- зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.11.2019 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з присвоєнням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків, зазначених у цьому судовому рішенні;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погодившись з означеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
03.03.2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Міністерство оборони України також оскаржило рішення суду першої інстанції до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, натомість, апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 - змінено та викладено абзац третій його резолютивної частини в наступному змісті:

"Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з
29.10.2019, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, з урахуванням проведених виплат".

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
03.03.2020 - залишено без змін.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення - про відмову ОСОБА_1 в позові повністю.

Верховний Суд ухвалою від 24.09.2020 залишив без руху касаційну скаргу Міністерства оборони України та запропонував заявнику усунути її недоліки, а саме: подати заяву, в якій навести інші підстави та надати відповідні докази для поновлення строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог означеної ухвали скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення строку касаційного оскарження, яка за своїм змістом є ідентичною до тексту касаційної скарги.

Заявник просить Верховний Суд поновити йому строк на касаційне оскарження, мотивуючи свої вимоги тим, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснювався в порядку письмового провадження. Водночас, як стверджує заявник, представництво інтересів Міністерства оборони України здійснював Південно-Східний територіальний юридичний відділ Міністерства оборони України, який розташований у місті Дніпро. Скаржник зазначає, що представнику Міністерства оборони України у справі № 160/1170/20 постанова суду апеляційної інстанції не надходила. Стверджує, що наведені обставини завадили Міністерству оборони України своєчасно подати касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020.

Заявник також покликається на положення абзацу першого пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення", відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цим Кодексом, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску заявником строку касаційного оскарження, Верховний Суд звертає увагу на те, що стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.

Також згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передовсім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Водночас тлумачення приписів частини 3 статті 329 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об'єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Утім обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску ним строку на касаційне оскарження, не дають підстав для того, щоб вважати їх об'єктивними та непереборними.

Такий висновок є цілком закономірним з огляду на зміст пункту 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v.

Spain", в якому зазначається, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (від 07.07.1989, № 11681/85, Series A no. 157).

Також у пункті 69 рішення в справі "Смірнова проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (від
08.11.2005, № 36655/02).

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи заявник не продемонстрував достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки касаційна скарга була подана 02.09.2020, тобто на 27-ий календарний день після спливу періоду, на час якого були продовжені процесуальні строки, встановлені КАС України, зокрема й строк касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд наголошує, що пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень через байдужість до своїх прав та небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з касаційною скаргою, оскільки значний період зволікання з поданням касаційної скарги безпосередньо був зумовлений суб'єктивною поведінкою скаржника, а не об'єктивними обставинами, що перебували поза його волею.

Надаючи оцінку тій обставині, що представництво інтересів Міноборони в цій справі Юридичний департамент Міністерства оборони України доручив Південно-Східному територіальному юридичному відділу Міністерства оборони України та що Юридичний департамент безпосередньо представництво інтересів Міністерства оборони України у цій справі не здійснював, з чим й було пов'язане зволікання з поданням відповідачем касаційної скарги, колегія суддів зауважує, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути потреба дотримання Міністерством оборони України внутрішньоорганізаційної адміністративної процедури захисту своїх інтересів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "добропорядного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею самою.

Одночасно Верховний Суд зазначає, що питання забезпечення належного захисту своїх інтересів, насамперед, залежить від волевиявлення самого учасника справи, тому це в жодний спосіб не має впливати на процесуальний обов'язок відповідача подавати скарги (заяви, клопотання) із дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження.

Заявник, зокрема, не надав суду доказів, чи він звертався до апеляційного суду з проханням поінформувати його про результати розгляду справи судом апеляційної інстанції. Своєю чергою наданої заявником інформації недостатньо, щоб зробити висновок про те, що скаржнику не було відомо про факт ухвалення судового рішення у його справі та що він бажав отримати цю інформацію.

Також, Верховний Суд наголошує, що приписи абзацу першого пункту 3 Розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України не свідчать про наявність підстав для безумовного (автоматичного) поновлення заявникові строку на касаційне оскарження, оскільки положення зазначеної норми пов'язують можливість поновлення відповідного процесуального строку на подання касаційної скарги саме з наявністю об'єктивних перешкод, зумовлених безпосередньо тими заходами, які вживаються державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Тобто між дією карантинних обмежень та неспроможністю заявника подати касаційну скаргу протягом передбаченого законом строку має бути причиновий зв'язок.

З огляду на зазначене, посилання заявника на положення зазначеної норми самі собою не можуть бути безумовною підставою для поновлення йому процесуального строку на подання касаційної скарги, тому що він повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду касаційної інстанції з відповідною касаційною скаргою протягом строку, визначеного законом, а суд своєю чергою має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.

Натомість заявник у своїй касаційній скарзі не навів жодних обставин, які б свідчили про те, що він не мав можливості подати касаційну скаргу протягом встановленого законом строку саме через дію карантинних заходів, вжитих державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений частиною 1 статті 329 КАС України, скаржник не зазначив.

Зважаючи на те, що наведені заявником обставини не свідчать про поважність причин пропуску ним строку касаційного оскарження, колегія суддів вважає за можливе визнати їх неповажними та відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення такого процесуального строку.

Отже, Верховний Суд встановив, що скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у визначений законом строк. Клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги заявник також не подавав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на те, що причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 160/1170/20, які були викладені в касаційній скарзі та заяві Міністерства оборони України, колегія суддів визнає неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись положеннями статей 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Визнати неповажними причини пропуску Міністерством оборони України строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від
16.06.2020 у справі № 160/1170/20.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 160/1170/20.

3. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб