Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №826/2776/17

УХВАЛА

21 травня 2019 року

Київ

справа №826/2776/17

адміністративне провадження №К/9901/13390/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 826/2776/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

10.05.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
14.05.2019 зазначена справа розподілена на колегію суддів: Гончарову І. А.- головуючий суддя, Олендера І. Я., Ханову Р. Ф.

Бабицький Геннадій Всеволодович звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2015 №9891/17-01.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 19.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2007 між позивачем (позичальник) та АКІБ "УкрСиббанк" (банк) укладено договір про надання споживчого кредиту №11194149000, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в доларах США в сумі 70000
доларів США у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 353500,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору.

У період з 09.02.2015 по 12.02.2015 на підставі п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу відповідача від
05.02.2015 №216 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 12.02.2015 №216/17-01/2767501394.

19.03.2015 на підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення №9891/17-01, яким позивачу в ст.176, п.п.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.179 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 41452,35 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві податкове повідомлення-рішення №9891/17-01 від 19.03.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулася до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
10.04.2019 у справі № 826/2776/17, в якій просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921

гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/2776/17 є вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2015 № 9891/17-01 у розмірі 41 452,35грн.

Отже, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №826/2776/17 - не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 826/2776/17.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова