Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2018 року у справі №759/9631/17

УХВАЛА

18 січня 2019 року

м. Київ

справа № 759/9631/17

адміністративне провадження № К/9901/66972/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 759/9631/17

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кузьменка В. В.) від 01 листопада 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалід ІІ групи, пенсіонер, перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання постанови Святошинського районного суду м.

Києва від 14 березня 2011 року, відповідач здійснив перерахунок пенсії та нараховані щомісячні недоплачені суми пенсії, які позивачем отримано не було.

Позивач вважає неправомірною відмову відповідача у нарахуванні компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати згідно чинного законодавства.

3. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року задоволено частково апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві; рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року скасовано; провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

- ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати без вимоги про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірними;

- позовні вимоги, за відсутності публічно-правового спору, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження в справі підлягає закриттю.

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року. направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд по суті.

7. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

8. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

9. Станом на 18 січня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

ІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. У касаційній скарзі скаржник, зазначає, що:

- суд другої інстанції не застосував ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, який відноситься до публічно-правових відносин та який регулює правові відносини між ним, як суб'єктом, який має право та отримує пенсію за ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII та суб'єктом владним повноважень, Головними управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, який здійснює організаційно-розпорядчі (публічно-владні управлінські) функції передбачені ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII;

- ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII прямо передбачає виконання суб'єктом владних повноважень нарахування компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з неотриманням з вини органу Пенсійного фонду України пенсії; вважає, що вказана функція, яка передбачена нормою ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснювати нарахування компенсації у випадку несвоєчасної виплати пенсії і належить до публічно-правових відносин, оскільки встановлена нормою публічного права;

- відповідачем порушено вимоги ч. 2 ст. 55 закону, де передбачено право на компенсацію, яке і є підставою публічно-правового спору;

- суд формально підійшов до розгляді цієї справи, не з'ясував та не встановив які фактично були правовідносини, якими нормами права вони регулюються та чи належить вони до норм публічного права; суд помилився вказавши, що вказані правовідносини належать до приватно-правових відносин; наслідком вказаної помилки суд фактично відмовив позивачу у гарантії справедливого судочинства та здійснив як неналежне судочинство, так і неналежне правосуддя, чим порушив ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- суд другої інстанції при перегляді оскаржуваного судового рішення (через рік і три місяці) неправомірно застосував п. 4 ч. 1 ст. 5 та ч. 5 ст. 21 КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року, оскільки таких вимог під час подачі позовної заяви до суду першої інстанції не було.

ІІІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді при розгляді матеріалів справи встановила, що скаржник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом правил предметної юрисдикції.

12. Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

13. Згідно з ч. 1, 4 ст. 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ч. 1, 4 ст. 347 КАС України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ч. 1, 4 ст. 347 КАС України.

14. За таких обставин та враховуючи, що ОСОБА_2 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, що відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 759/9631/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст. 248, 346, 347 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Справу № 759/9631/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя В. М. Кравчук