Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.10.2020 року у справі №420/2723/20

УХВАЛА

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 420/2723/20

адміністративне провадження № К/9901/26324/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від
22.05.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
11.09.2020 по справі №420/2723/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови йому, ОСОБА_1, в зарахуванні до страхового стажу та в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посаді медичного брата реанімаційно-анестезіологічного відділення міської лікарні швидкої допомоги з
01.04.1981 по 01.04.1982, на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога хірургічного відділення лікарні порту Находка з 23.10.1985 по 22.11.1985, на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога в РАО (реанімаційно-анастезіологічне відділення) Владивостоцької міської клінічної лікарні з 02.12.1985 по
01.06.1992, на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога пологового відділення в Одеській обласній клінічній лікарні з 01.03.1995 по 20.01.2002, на посаді завідуючого відділенням, лікарем анестезіологом відділення анестезіології і інтенсивної терапії пологового будинку з 01.01.2004 по 10.01.2010, на посаді лікаря анестезіологом відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для вагітних, роділь та породіль з 11.01.2010 по 02.04.2012, на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КУ "Пологовий будинок №5" з
03.04.2012 по 30.09.2019 та на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.10.2019 по 31.12.2019.

Зобов'язати відповідача зарахувати йому до страхового стажу та в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі періоди роботи на посаді медичного брата реанімаційно-анестезіологічного відділення міської лікарні швидкої допомоги з
01.04.1981 по 01.04.1982, на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога хірургічного відділення лікарні порту Находка з 23.10.1985 по 22.11.1985, на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога в РАО (реанімаційно-анастезіологічне відділення) Владивостоцької міської клінічної лікарні з 02.12.1985 по
01.06.1992, на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога пологового відділення в Одеській обласній клінічній лікарні з 01.03.1995 по 20.01.2002, на посаді завідуючого відділенням, лікарем анестезіологом відділення анестезіології і інтенсивної терапії пологового будинку з 01.01.2004 по 10.01.2010, на посаді лікаря анестезіологом відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для вагітних, роділь та породіль з 11.01.2010 по 02.04.2012, на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КУ "Пологовий будинок № 5" з
03.04.2012 по 30.09.2019 та на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.10.2019 по 31.12.2019;

Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії та грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2020, ухваленим за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу в подвійному розмірі періодів його роботи за періоди з 01.04.1981 по 01.04.1982, з
02.12.1985 по 01.06.1992, з 31.12.2003 по 02.04.2012.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії та одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням включення до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01.04.1981 по 01.04.1982, з 02.12.1985 по 01.06.1992, з 31.12.2003 по
02.04.2012.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу в подвійному розмірі періодів його роботи за періоди з 23.10.1984 по 22.11.1985 року, з 01.03.1995 по 20.01.2002, з 03.04.2012 по 30.09.2019 та з 01.10.2019 по
31.12.2019.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії та одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням включення до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 23.10.1984 по 22.11.1985, з 01.03.1995 по 20.01.2002, з 03.04.2012 по
30.09.2019 та з 01.10.2019 по 31.12.2019.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Також, частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відтак, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детально викладені обставини справи, посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

У касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтування обставин, передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Разом з тим, за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Колегія суддів Верховного Суду, вивчивши матеріали касаційної скарги, з урахуванням приписів наведених правових норм процесуального закону, характеру спірних відносин, суб'єктного складу учасників та предмету доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, вважає, що вказана справа, в силу приписів пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, відноситься до категорії справ незначної складності, так як ознак, передбачених частиною 4 статті 12 КАС України, не має.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у вказаній справі, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених п. п. "а-г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257 328 333 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 по справі №420/2723/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко Л. Л. Мороз А. Ю. Бучик