Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №140/2341/18

УХВАЛА

17 травня 2019 року

Київ

справа №140/2341/18

адміністративне провадження №К/9901/12492/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А, Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року

у справі №140/2341/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОВИЦЯ ПАРК"

до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі №140/2341/18.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі у суді першої інстанції від 23 листопада 2018 року та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року зазначена справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статі 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. В касаційній скарзі податковий орган повідомляє Верховний Суд про обставини справи та цитує норми законодавства, які регулюють питання реєстрації податкових накладних, однак жодним чином не зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Окрім того, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРОВИЦЯ ПАРК" як продавцем та Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест" як покупцем укладено договір купівлі-продажу майнових прав №20/В-МП.

На виконання умов вказаного договору 08 грудня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест" сплатило Товариству 200 000 грн як частину оплати за майнові права на приміщення (квартири) загальною площею 64,9 м. кв. Загальна вартість майнових прав сягає 389 400 грн.

08 грудня 2017 року позивач сформував податкову накладну №5, загальна сума коштів з урахуванням ПДВ в якій вказана 200 000 грн, з них ПДВ - 33 333 грн 33 коп. та 29 грудня 2017 року направив цю податкову накладну для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент подання податкової накладної та прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом шостим Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, у квитанції від 02 січня 2018 року зазначено, що реєстрація податкової накладної №5 від 08 грудня 2017 року зупинена на підставі підпункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 68.10; запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13 червня 2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

У цій справі суди дійшли висновку, що відповідач порушив вимог підпункту
201.16.1 пункту 201 статті 201 ПК України, оскільки в квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чітко не вказано, на підставі якого саме критерію оцінки ступеня ризиків було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної від 08 грудня 2017 року №5 та не зазначено, які саме копії документів (за вичерпним переліком) пропонується надати позивачу, які були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року (справа №822/1817/18).

Порушення податковим органом законодавства при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкових накладних (необґрунтованість та невмотивованість акта індивідуальної дії) призвело до протиправності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Отже, Суд приходить до висновку, що правильне застосування судами попередніх інстанцій норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її тлумачення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, враховуючи, що правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та враховуючи необґрунтованість касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі №140/2341/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОВИЦЯ ПАРК" до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер