Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №808/783/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

15.02.2018 Київ К/9901/13929/18 808/783/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року у справі за її позовом до господарського суду Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 листопада 2017 року відмовив у відкриті касаційного провадження на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року, ОСОБА_2,13 грудня 2017 року, звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 5 частини 1 статті 237 КАС України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law12~).

Відповідно до пункту 1 частини першої Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції ~law13~ заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

29 січня 2018 року зазначену заяву передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка 1 лютого 2018 року надійшла до цього суду.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року та 31 березня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеним у цих постановах висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів".

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постановах Верховного Суду України висновку, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин, встановлених судами, та у спорах, що виникли у правовідносинах, які не є подібними.

Так, у постанові від 25 вересня 2012 року Верховний Суд України вирішуючи питання про застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у часі, дійшов висновку, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У постанові від 31 березня 2015 року Верховний Суд України усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційних інстанцій частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначив, що пенсійне забезпечення позивача мало здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством.

У справі, в якій оскаржується рішення суду касаційної інстанції, суд вирішуючи спір виходив із того, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено виплату вихідної допомоги, тому відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав позивача.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Керуючись пунктом 1 частини першої розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 235, 236, 237, 238, 239, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року),

ухвалив:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до господарського суду Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич