Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №814/2404/17

УХВАЛА

14 червня 2019 року

м. Київ

справа №814/2404/17

адміністративне провадження №К/9901/13462/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі №814/2404/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Авто" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління ДФС у Миколаївській області 11.05.2019 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом. Цією ж ухвалою заявнику надано строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та надати документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому Головним управлінням ДФС у Миколаївській області порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.

Доводи податкового органу зводяться до того, що вперше Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулося з касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі №814/2404/17 в межах встановленого законом процесуального строку, однак ухвалою Верховного Суду від
09.04.2019 касаційну скаргу відповідача було повернуто скаржнику, у зв'язку з несплатою судового збору.

Головне управління ДФС у Миколаївській області вдруге 11.05.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального строку касаційного оскарження, подало касаційну скаргу у справі №814/2404/17. Відповідач вважає, що повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції, при цьому строк на касаційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Розглянувши подану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зазначає, що з моменту повернення касаційної скарги та до часу її повторного подання пройшов значний проміжок часу, крім того строк було пропущено не з поважних причин, а через невиконання приписів процесуального закону, внаслідок чого касаційна скарга Судом поверталась скаржнику, що дає підстави визнати наведені відповідачем мотиви для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження не поважними, а доводи відповідача - необґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений статтей 5, 13, 328, 329 КАС України строк.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб'єкти владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, в тому числі, вирішувати питання, пов'язані з організацією претензійно - позовної роботи через представника з наданням йому на підтвердження таких повноважень документів, які відповідають положенням КАС України.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Суд звертає увагу, що в поданні повторної касаційної скарги лише 11.05.2019, після отримання ухвали Верховного Суду від 09.04.2019 про повернення касаційної скарги заявнику, не вбачається наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Також суд зазначає, що відповідачем у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги ставиться питання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, яке мотивовано неможливістю такої сплати у відведений судом строк, у зв'язку з тимчасовою відсутністю на рахунку відповідача кошторисних призначень необхідних для сплати судового збору, зокрема, і за подання касаційної скарги у даній справі. На підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні заявником надано копію службової записки Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.06.2019 про відсутність відкритих бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового збору.

Втім, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання відповідача, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №814/2404/17 та отримання відповідного фінансування.

Також податковим органом не надано доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Миколаївській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі №814/2404/17.

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Миколаївській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №814/2404/17.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі №814/2404/17.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду