Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №640/12514/19

УХВАЛА

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 640/12514/19

адміністративне провадження № К/9901/15246/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І. А.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

19 червня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві (згідно з трек-номером поштового відправлення) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №640/12514/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що відкриваючи провадження у справі №640/12514/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 16.05.2019р. №Ф-59251-17 Окружний адміністративний суд м.

Києва відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник Дирекцієї оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта", де перебуває на посаді провідного юрисконсульта в юридичному відділі. Роботодавцем щомісячно сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати. В розумінні ~law10~ позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював адвокатської діяльності як самозайнята особа, не отримував доходу від цієї діяльності.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював та здійснює незалежну професійну діяльність поза межами, як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності. Отже, позивач в даному випадку не є суб'єктом плати єдиного внеску, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, а тому до нього не можуть застосуватися норми щодо порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак визначена в оскаржуваній вимозі сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90
грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2020 у справі № 240/9527/19.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України до справ незначної складності належать, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження, а відтак, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Передбачені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, судом не встановлені. В касаційній скарзі доводи щодо наявності таких обставин не наведені.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 330, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.

Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді: І. А. Васильєва С. С. Пасічник В. П. Юрченко