Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2019 року у справі №640/9392/19

УХВАЛА

16 липня 2019 року

Київ

справа №640/9392/19

адміністративне провадження №К/9901/19358/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О. В., Блажівської І. Л., Желтобрюх І. Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі за заявою Головного управління ДФС у м. Києві до Представництва "Янссен фармацевтика НВ" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року заяву Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Представництва "Янссен фармацевтика НВ" залишено без руху та надано строк до 14.00 години 31 травня 2019 року для усунення недоліків поданої заяви, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1921 грн.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення/відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено строк для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги.

Позивачем на виконання вказаної ухвали суду апеляційної інстанції скаржник надав клопотання, в якому просив звільнити/відстрочити сплату судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та відкрити апеляційне провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення/відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2019 року та апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Вважаючи такі судові рішення судів попередніх інстанцій ухваленими із порушенням вимог процесуального закону, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.

Перевіряючи касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві в частині оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року про залишення без руху заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Представництва "Янссен фармацевтика НВ", суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 цієї ж редакції КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року не була предметом апеляційного перегляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, виходячи з такого.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 14 червня 2019 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув, і особою, яка подала апеляційну скаргу, такі недоліки не усунуті, а саме не надано суду документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржником не усунуто недоліків поданої ним апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги зводяться до недостатності коштів на сплату судового збору у бюджеті ГУ ДФС у м. Києві.

Суд критично ставиться до таких доводів скаржника, оскільки відсутність чи недостатність фінансування діяльності державного органу не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Крім того, щодо посилання ГУ ДФС у м. Києві на можливість відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, то як встановлено частиною 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З вищевказаного вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія зазначеної норми закону щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, вірно застосував положення статей 298, 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за Головного управління ДФС у м.

Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі за заявою Головного управління ДФС у м. Києві до Представництва "Янссен фармацевтика НВ" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх