Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2020 року у справі №400/37/20

УХВАЛА

15 квітня 2020 року

Київ

справа №400/37/20

адміністративне провадження №К/9901/8069/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року у справі №400/37/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання постанови від 30.09.2019р. ВП №60580946 протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд виходить із такого.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу, у зв'язку із несплатою судового збору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року апеляційна скарга залишена без руху, зазначаючи, що вказана норма закону не застосовується до спірних правовідносин та надано строк для усунення недоліків, а саме, надання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн. протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали.

26 лютого 2020 року скаржник подав заяву про усунення недоліків, зазначивши, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019року відкрито провадження по справі № 400/336/19, в якій ОСОБА_1 був позивачем, та звільнено його від сплати судового збору на підставі пункту 4 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

А отже, позивач вважає, що адміністративний позов по даній справі подано у зв'язку із невиконанням рішення суду по справі № 400/336/19, тому він повинен бути звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 4 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року у задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року по справі №400/37/20 повернуто апелянту.

Вважаючи, що судові ухвали прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, заявник подав касаційну скаргу.

Перевіривши зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги, суд установив таке.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недоліки апеляційної скарги щодо надання підтверджень сплати судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про повернення апеляційної скарги апелянту.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

Отже, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, правильно застосував положення статей 169, 296, 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 3 статті 333 КАС України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частиною 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року у справі №400/37/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання постанови від 30.09.2019р. ВП №60580946 протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова