Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2020 року у справі №280/2364/20

УХВАЛА

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 280/2364/20

адміністративне провадження № К/9901/27580/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини А1978,

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року

у справі №280/2364/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1978, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.07.2016 року по
06.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 квітня 2017 року;

- зобов'язати Військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.07.2016 року по 06.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 квітня 2017 року;

- зобов'язати Військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні з 06 квітня 2017 року шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з 12 місячного грошового забезпечення перед звільненням.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.07.2016 року по 06.04.2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 квітня 2017 року; зобов'язано Військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.07.2016 року по 06.04.2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 квітня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року відкрито провадження у справі і справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 1, 2, 4 статті 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту п. 10 ч. 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1978 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки як учаснику бойових дій та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні ч. 3 та 4 статті 12 та ч. 4 статті 257 КАС України, відсутні.

З урахуваням вищевикладеного касаційне оскарження судових рішень можливе лише за наявності обставин, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судові рішення, відповідач не вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, жодним чином не обґрунтовує це, не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також позивачем не зазначено інших обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які б надавали суду право відкрити касаційне провадження.

Крім того, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що вони прийняті з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у рішенні від
16.05.2019 року у справі №620/4218/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Також, у пункті 22 рішення у справі "Мельник проти України" (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Військовою частиною А1978 не наведено обставин, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, та не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 257, 328, 330, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А1978 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №280/2364/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова