Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.10.2020 року у справі №640/19580/18

УХВАЛА

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/19580/18

касаційне провадження № К/9901/22535/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т. М.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.

розглянув матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
10.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
06.08.2020 у справі №640/19580/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" у листопаді 2018 року звернулося з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0702371212, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку у розмірі 10% у сумі 10153,96грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 10.01.2020 позовні вимоги залишив без задоволення.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.08.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2020 залишив без змін.

Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" 02.09.2020 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №640/19580/18 є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0702371212, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку у розмірі 10% у сумі 10153,96грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідачем правомірно було застосовано штраф, оскільки позивачем було порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Крім того, суди встановили, що відповідач мав право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

При вирішенні позовних вимог у справі №640/19580/18, судами першої та апеляційної інстанцій підтримана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №823/457/18.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762
гривня.

У цій справі оскаржується рішення податкового органу про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку в сумі 10153,96грн.

Верховним Судом установлено, що сума оспорюваного у даній справі рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Відтак, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Cкаржником не наведено обґрунтувань щодо помилкового віднесення судом першої інстанції цієї справи до справ незначної складності.

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана обставина свідчить про те, що позивач усвідомлює, що судові рішення у цій справі можуть бути оскарженні до суду касаційної інстанції за наявності виключних випадків, перелік яких наведений у пункті 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивач подаючи касаційну скаргу вказав, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Утім ухвалення оскаржуваних судових рішень у справі, розгляд якої відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, виключає можливість застосування до вказаних судових рішень пункту 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що процесуальним законом визначено виняткові випадки для оскарження судових рішень зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, досліджуючи матеріали касаційної скарги, з'ясував, що така скарга не містить обґрунтувань щодо наявності випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2020 у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному акціонерному товариству "Київспецтранс" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №640/19580/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова