Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2021 року у справі №460/4193/20

УХВАЛА

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 460/4193/20

адміністративне провадження № К/9901/27977/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року

та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року

у справі №460/4193/20 за позовом ОСОБА_1 до суду з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

- визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02.09.2013 № 116, в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3529,13грн.

- визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2013 № 132, в частині виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3435,75грн.

- визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, та наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 №260.

- визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, та наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 №260.

- визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі місячного грошового забезпечення за червень та грудень 2013.

- визнати протиправною бездіяльністю Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини 10.12.2013.

- зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

- зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по
10.12.2013.

- зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 20% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

- зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 місячне грошове забезпечення за червень та грудень 2013 в повному обсязі, з урахуванням виплачених сум.

- стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу частини за період з 10.12.2013 по день розгляду справи в суді, з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 168,46 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

Зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по
10.12.2013.

Визнано протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, та наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 №260.

Визнано протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, та наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 №260.

Визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини 10.12.2013.

Зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

Зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 20% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми. В задоволенні решти позовних вимог- відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.

Пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Згідно із частиною 2 статті 13 КАС України не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, яке оскаржується Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України, не переглядалось в апеляційному порядку, оскільки у відкритті апеляційного провадження у цій справі було відмовлено.

За такого правового врегулювання у відкритті касаційного провадження на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року необхідно відмовити, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку було Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року повернуто скаржнику у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме - несплатою судового збору.

Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, однак уже з пропуском строку, який обгрунтував неможливістю сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року в задоволенні клопотання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №7900730659250 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 03 червня 2021 року.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України подало повторне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого скаржником було зазначено фактично всі ті ж причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 03 листопада 2020 року, які були досліджені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року.

Відповідно до положень частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Аналізуючи повторно подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, заявлені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, з таких підстав.

Як було встановлено в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, в розглядуваному випадку основною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт вказує на відсутність (недостатність) бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Щодо відсутності фінансування органу державної влади, суд зазначив, що така причина не може бути прийнята до уваги та не може визнаватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду.

Так, апеляційний суд наголосив, що апелянтом не подано будь-яких доказів несвоєчасного поступлення необхідних асигнувань з бюджету на його казначейський рахунок для сплати судового збору, а також не вказано часу цих надходжень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач Командування Сухопутних військ Збройних Сил України як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З урахуванням наведеного, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не було позбавлене можливості здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору та мало право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору, оскільки оскаржує рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року.

Окрім того, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Таким чином, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Відсутність бюджетного фінансування чи недостатність такого фінансування не надає суб'єкту владних повноважень права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Також, колегія суддів зазначила, що організація діяльності структурних підрозділів і самого Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України, а також відповідних військових частин, в тому числі супроводження справ у судах та підготовка процесуальних документів, не може належати до поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, який встановлений законом.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19)" роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Інші доводи, зазначені скаржником в клопотанні, зокрема, щодо виняткового характеру даної справи та спрямування фінансових ресурсів на ліквідацію наслідків, спричинених збройною агресією, створення та підтримку належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців, не підтверджують наявності об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі, відтак, не свідчать про поважність підстав пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням наведеного, враховуючи обмеженість дискреційних повноважень апеляційного суду щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, яка полягає в необхідності наведення вагомих підстав для такого поновлення, оцінюючи в сукупності всі вищеперераховані обставини, клопотання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не підлягало задоволенню, наведені підстави для поновлення строку на оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення суду.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, а також відмови у відкритті касаційного провадження у частині оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, з огляду на подачу касаційної скарги на рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, оскільки воно не було переглянуте апеляційним судом.

Керуючись статтями 13, 169, 296, 299, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №460/4193/20 за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №460/4193/20 за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.

Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська