Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.02.2021 року у справі №620/3672/19

УХВАЛА

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 620/3672/19

адміністративне провадження № К/9901/1386/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини А2622 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №620/3672/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А2622, в якому просив:

- визнати протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 9 грудня 2015 року до листопада 2018 року;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 9 грудня 2015 року до листопада 2018 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року позов задоволено:

- визнано протиправними дії Військової частини А 2622 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 9 грудня 2015 року до 30 листопада 2018 року;

- зобов'язано Військову частину А 2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 9 грудня 2015 року до 30 листопада 2018 року.

Військова частина А2622 звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на це судове рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі статті 169 КАС України - у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

У своїй касаційній скарзі Військова частина А2622 просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №620/3672/19, а справу направити на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, підставою для повернення апеляційної скарги стало неусунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року, а саме: у зв'язку з несплатою судового збору.

Згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, відповідач отримав копію ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху 16 березня 2020 року і на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення зазначені у ній недоліки не усунув.

У касаційній скарзі скаржник, як на підставу порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, посилається на неправомірність відмови суду попередньої інстанції у задоволенні клопотання про звільнення/відстрочення від сплати судового збору, з урахуванням його скрутного матеріального становища, яке пов'язано з відсутністю коштів на його сплату, з огляду на фінансування військової частини А2622 з Державного бюджету України.

Однак, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком.

Так, частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб'єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Крім того, необхідно враховувати положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia", заява № 26746/05, п.108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб ("Ashingdane v. the United Kingdom", Заява № 8225/78, п. 57).

Відтак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд попередньої інстанції діяв відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, подана Військовою частиною А2622 касаційна скарга на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №620/3672/19 є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права у справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 248, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А2622 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №620/3672/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду