Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2021 року у справі №240/4353/21

УХВАЛА

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 240/4353/21

адміністративне провадження № К/9901/30369/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі № 240/4353/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації, Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 240/4353/21 повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строку звернення до суду, а підстави для його поновлення визнані судом неповажними.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1 , 2 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частиною 3 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що на виконання частини 6 статті 161 КАС України позивачем до позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до суду, де вказує, що про оскаржуваний наказ від 16 жовтня 2019 року дізнався під час розгляду адміністративної справи № 240/18630/20, а саме з додаткових пояснень відповідача від 01 березня 2021 року.

З вказаним наказом позивач не ознайомлювався та не знав про його існування.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваним наказом ОСОБА_1 - головного спеціаліста виробничо-технічного відділу управління житлово-комунального господарства департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації переведено за його згодою на посаду провідного спеціаліста виробничо-технічного відділу управління житлово-комунального господарства, енергетичного менеджменту та енергозбереження департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації з 01 листопада 2019 року, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2.

Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи міститься копія власноручно написаної заяви ОСОБА_1, де він просить перевести його з 01 листопада 2019 року на тимчасово вакантну посаду провідного спеціаліста виробничо-технічного відділу Управління житлово-комунального господарства, енергетичного менеджменту та енергозбереження Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної Державної адміністрації.

У той же день, видано оскаржуваний наказ від 16 жовтня 2019 року №104-к "Про переведення працівників департаменту".

Надаючи оцінку наведним позивачем доводам в обгрунтування підстав поновлення пропущеного строку звернення до суду та поважності причин пропуску такого строку, суди попередніх інстанції виходили з того, що що позивач написавши заяву про переведення його на тимчасово вакантну посаду та після переведення на посаду, виконуючи обов'язки провідного спеціаліста, отримуючи заробітну плату провідного спеціаліста, не міг не знати про своє переведення.

Враховуючи зазначене позивач повинен був та міг дізнатися про своє переведення ще 01 листопада 2019 року, а також відповідно і про оскаржуваний наказ.

Водночас, як слідує з позовної заяви з цим адміністративним позовом позивач звернуся 19 березня 2021 року.

Крім того, судами зазначено, що належних доказів на підтвердження того, що позивач не мав можливості звернутися за захистом своїх порушених прав раніше, до суду ним не надано.

Частинами 1 та 2 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо повернення позовної заяви з огляду на те, що позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду щодо оскарження наказу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації від 16 жовтня 2019 року №104-к.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстаній висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №813/1726/17, то як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вказана постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи і не підлягає застосуванню судами у цій справі.

Отже, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, з виснновками якого погодився у суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, вірно застосував положення частини 2 статті 123 КАС Україн, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів першої інстанції та прийняті за їх наслідками постанови суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 2 статті 328 КАС України.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі № 240/4353/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації, Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. О. Єресько М. В. Білак В. М. Соколов