Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.07.2019 року у справі №303/7940/18

УХВАЛА

03 липня 2019 року

м. Київ

справа №303/7940/18

адміністративне провадження №К/9901/17779/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИЛ:

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від 28 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та притягнув її до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 5 (п'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85
(вісімдесят п'ять) гривень.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 20 червня 2019 року ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просила скасувати постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2019 року і закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України, з огляду на таке.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 13 КАС України.

За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених ч. 1 ст. 328 КАС України.

Нормами ч. 1 ст. 286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно із ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених ч. 3 ст. 272 КАС України, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, яка за ч. 3 ст. 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Виходячи з того, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін