Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2019 року у справі №560/197/19

УХВАЛА

30 серпня 2019 року

м. Київ

справа №560/197/19

адміністративне провадження №К/9901/23611/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства "Урожай-50" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
24.07.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 27.09.2018 №931971/14170504, від 28.09.2018 №933283/14170504, від 28.09.2018 №933284/14170504 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні від 06.08.2018 №2, від 14.08.2018 №7, від 15.08.2018 №8, подані селянським (фермерським) господарством "Урожай-50".

Головне управління ДФС у Хмельницькій області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пред'явлення контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної до платника податків загальної вимоги про надання документів без конкретизації їх переліку та без посилання на відповідну норму права, є неконкретизованою та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд. Це виключає для платника податків негативні наслідки, пов'язані із ненаданням певного документу.

У зв'язку із зупиненням реєстрації податкових накладних позивач надав контролюючому органу в електронній формі пояснення та копії документів, які, за оцінкою судів попередніх інстанцій, були достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Суди зробили висновок, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВВТ ГРУП", контролюючий орган протиправно відмовив позивачу у реєстрації податкових накладних, отже оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично стосуються незгоди відповідача з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі. Так, відповідач в касаційній скарзі підтверджує надання позивачем пакету документів на підтвердження показників вище зазначених податкових накладних у зв'язку із зупиненням їх реєстрації, в тому числі товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай (4-сг) 2018 року, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур (37-сг) на 01.08.2018, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва. На обґрунтування доводу про неправильність висновку суду, що надані позивачем документи були достатніми для реєстрації податкових накладних, відповідач посилається на відсутність серед цих документів сертифікатів якості на зерно.

Ці доводи не стосуються правильності застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом перегляду справи судом касаційної інстанції.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статями 12, 248, пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду