Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2020 року у справі №460/1627/19

УХВАЛА

31 березня 2020 року

Київ

справа №460/1627/19

адміністративне провадження №К/9901/7517/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 26.06.2019 №0007291304 та №0007301304.

12.02.2020 ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 скасувати.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень від
26.06.2019 №0007291304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" на 29
081,05 грн та №0007301304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами" на 13 218,66
грн, у загальному розмірі 42 299,71 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Про наявність виключних обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, ГУ ДФС у касаційній скарзі не зазначає. Такі обставини судовою колегією також не встановлені.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду