Відчинені двері магазину не свідчать про його роботу, а отже не є порушенням карантину (Жовтневий райсуд м. Запоріжжя у справі № 331/1132/20 від 06.04.2020)

12.04.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Відчинені двері магазину не свідчать про його роботу, а отже не є порушенням карантину (Жовтневий райсуд м. Запоріжжя у справі № 331/1132/20 від 06.04.2020) - 0_69618200_1586592600_5e917b58a9fc8.jpg

Фабула судового акту: Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на всій території України введено карантин під час якого, зокрема, заборонено роботу торгівельних установ за виключенням тих, що є життєво необхідними (продуктові магазини, аптеки тощо).

З метою спонукання громадян та суб’єктів господарювання дотримуватись таких вимог законодавцем до Кодексу України про адміністративні правопорушення внесено зміни, а саме останній доповнено ст. 44-3, яка передбачає відповідальність за Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Тенденції судової практики починають показувати те, що протоколи про такі правопорушення часто-густо складаються незаконно та без належних на те підстав.

У даній справі стосовно громадянина було складено адмінпротокол за ст. 44-3 КУпАП відповдіно до якого останній 23.03.2020 року, працюючи у ФОП, не припинив роботу закладу «Вікна та двері», здійснював прийом відвідувачів, чим порушив вимоги підпункту 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Натомість суд, який розглядав цю справи у своїй постанові констатував відсутність у даної особи складу адмінправопорушення.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що згідно пояснень особи, яка притягалась до відповідальності у вказаному магазині працює його брат із дружиною. 23.03.2020 у денний час йому зателефонував брат та попросив заїхати до магазину, оскільки спрацювала охоронна сигналізація, а той не має вільного часу. Він погодився, прийшов до приміщення, вимкнув сигналізацію та вже вирішив виходити, коли до магазину зайшов чоловік та запитав про вартість дверей, якими торгує його брат із дружиною. Він йому повідомив інформацію, яку знав, запропонував вийти з магазину, щоб його зачинити, коли на побачив на сходах працівників поліції, які стали його звинувачувати у тому, що він здійснює прийом відвідувачів під час карантину. Вважає, що факт відкритих дверей у магазині не може свідчити про будь-яку діяльність, яку ані він, ані його брат не здійснювали.

Одночасно судом було встановлено, що особа, яка притягається до відповідальності не є суб`єктом господарювання, даних про те, що він є найманим працівником матеріали справи також не містять. Крім того, до протоколу не додано жодного документу, який би підтверджував, хто саме здійснює підприємницьку діяльність за вказаною адресою.

Водночас працівниками поліції суду не надано жодних доказів того, що вказаний громадянин здійснював прийом відвідувачів, відсутні пояснення свідків-покупців, факт продажу товарів жодним чином не зафіксований. Разом з цим, відкриті двері магазину не можуть свідчити про здійснення прийому відвідувачів з метою торгівлі та слугувати переконливим та достатнім доказом порушення правил карантину.

Таким чином суд прийняв рішення про закриття провадження у справі.

Аналізуйте судовий акт: Суд: За порушення в період карантину встановлених урядом заборон торгівлі окремими видами товарів можуть відповідати тільки суб`єкти господарювання (Суддя Краматорського міського суду, № 234/5552/20,01.04.20)

Суд: визнав винною у порушенні правил щодо карантину людей (ст. 44-3 КУпАП) посадову особу магазину-закусочної та оштрафував її на 34000 гривень (Постанова Мар`їнського районного суду, № 237/1196/20, від 23.03.20)

ВС/КАС: Невжиття поліцейським дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги тягне за собою закриття справи про адмінправопорушення (ВС/КАС № 524/9827/16-а від 18.02.2020)

Провадження № 3/331/508/2020

Єдиний унікальний номер 331/1132/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Пивоварова Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, не працевлаштованого, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 23.03.2020 року о 15 годині 37 хвилин, у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , працюючи у ФОП ОСОБА_2 , не припинив роботу закладу «Вікна та двері», здійснював прийом відвідувачів, чим порушив вимоги підпункту 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що у вказаному магазині працює його брат із дружиною. 23.03.2020 у денний час йому зателефонував брат та попросив заїхати до магазину, оскільки спрацювала охоронна сигналізація, а той не має вільного часу. Він погодився, прийшов до приміщення, вимкнув сигналізацію та вже вирішив виходити, коли до магазину зайшов чоловік та запитав про вартість дверей, якими торгує його брат із дружиною. Він йому повідомив інформацію, яку знав, запропонував вийти з магазину, щоб його зачинити, коли на побачив на сходах працівників поліції, які стали його зввинувачувати у тому, що він здійснює прийом відвідувачів під час карантину. Вважає, що факт вікритих дверей у магазині не може свідчити про будь-яку діяльність, яку ані він, ані його брат не здійснювали.

Вислухавши пояснення правопорушника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Підпунктом 3 пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16.03.2020 р. № 215, встановлено заборону з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, тобто за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16.03.2020 р. № 215.

Аналізуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16.03.2020 р. № 215, суддя відзначає, що пп. 2 п. 3 вказаної Постанови встановлено заборону роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, даних про те, що він є найманим працівником ОСОБА_3 ОСОБА_4 матеріали справи також не містять. Крім того, до протоколу не додано жодного документу, який би підтверджував, хто саме здійснює підприємницьку діяльність за вказаною адресою.

Частиною 2 ст.251КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, до даного протоколу на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,не надано жодних доказів того,що ОСОБА_1 здійснював прийом відвідувачів. Зокрема, немає жодних свідків-покупців, факт продажу товарів жодним чином не зафіксований. Разом з цим, відкриті двері магазину не можуть свідчити про здійснення прийому відвідувачів з метою торгівлі та слугувати переконливим та достатнім доказом порушення правил карантину.

Акт про недотримання обмежувальних заходів від 23.03.2020 року також не містить жодної інфорпмації, що прийом відвідувачів було здійснено саме ОСОБА_1 від імені ФОП ОСОБА_4 .

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно приписів ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.

Враховуючи вищезазначене, доходжу висновку, що у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 251, 256, 280 КпАП України, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 44-3 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена учасниками процесу протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Судді

9892
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0