06.11.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 309 КК України – докази обвинувачення недопустимі, тому виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні цього діяння (Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2016р., суддя Гажа О. П.)

Фабула судового акту: Як і раніше вкрай рідкісний вердикт: Суд виправдав обвинуваченого за ст. 309 КК України» -  «незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту за недоведеністю винуватості у вчиненні цього діяння.

Цитата з вироку: Так, з пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєні злочину, що передбачений ст.309ч.1 КК України вбачається, що це обвинувачення ґрунтується на факті виявлення працівниками міліції Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області наркотичних засобів - каннабісу, вага якого в перерахунку на суху речовину складає 6,175 грамів та муштука для куріння на стінках якого виявлені нашарування смоли каннабісу на території тимчасового помешкання ОСОБА_1 в домоволодінні по АДРЕСА_7.

Разом з тим, аналіз досліджених в суді доказів і фактичних обставин справи, дають підстави суду стверджувати, що ці отримані працівниками міліції докази щодо виявлення та вилучення наркотичних засобів були одержані ними із суттєвими порушенням чинного кримінально-процесуального законодавства, а тому не можуть бути належними і допустимими доказами вини ОСОБА_1 по цьому обвинуваченню, в зв'язку з чим, всі інші похідні докази від цього основного доказу, через вищевказане, також являються недопустими доказами.

Так, з досліджених в суді фактичних обставин справи, а саме: з рапорту начальника СКР Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області Полосенка В.О. від 18.08.2015 року, вбачається те, що працівникам міліції була відома інформація про те, що обвинувачений ОСОБА_1 за місцем свого тимчасового проживання в будинку по АДРЕСА_7 зберігає наркотичні засоби для власного вжитку, але разом з тим, в супереч вимог ст.ст.233-235237 КПК України, огляд, а фактично обшук приватного домоволодіння особи, виявлення там і вилучення цих наркотичних засобів, було проведено працівниками міліції без попереднього отримання дозволу(ухвали) слідчого судді про проведення такої дії, що є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, в зв'язку з чим, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.87 КПК України, всі обставини, що викладені в оформленому працівниками міліції протоколі огляду місця події від 18.08.2015 року по виявленню і вилученню наркотичних засобів - каннабісу, суд визнає недопустимим доказом.

В зв'язку з цим, всі інші похідні від цього доказу обставини, такі, як висновки двох проведених по справі хімічних експертиз із дослідження виявлених в ході цього огляду наркотичних засобів, які самі по собі не вказують на ОСОБА_1, як на особу, яка вчинила цей злочин, в зв'язку з цим, суд також вважає недопустими доказами.

Відповідно до існуючого принципу презумпції невинуватості, передбаченого ст.17 КПК України, жодна особа не може вважатися винуватою у скоєні злочину, поки її винуватість не буде доведена у порядку передбаченому КПК України і встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєні ним злочину, що передбачений ч.1 ст.309 КК України, не дивлячись на те, що він визнав свою провину, судом трактуються на користь обвинуваченого ОСОБА_1, так як підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Схожий вирок: Виправдувальний вирок на підставі пункту 2), частини 1, статті 373 КПК України Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2014 р. за ст. 307, ч.2 КК України (суддя Іванісова Л. О.)

Інтерв'ю: Суддя Петро Гуменний: "Перші чотири мої виправдувальні вироки скасували. П'ятий і шостий залишили без змін, а сьомий теж скасували!"

Аналізуйте судовий акт: Особу виправдано за ч. 3 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України - звільнено з зали суду, після року СІЗО ( Вінницький районний суд Вінницької області від 24 червня 2016р., суддя Карпінська Ю. Ф.)

Апеляційний суд скасовуючи вирок суду першої інстанції повинен давати оцінку та переоцінку доказам вдаючись до їх безпосереднього дослідження, в тому числі із заслуховуванням показів свідків (ВСУ від 21 січня 2016р. у справі № 5-249кс15)

Виправдувальний вирок на підставі пункту 2), частини 1, статті 373 КПК України Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2014р. за ст. 307, ч. 2 КК України ( суддя Іванісова Л. О.)

Згадайте новину: Оправдательный приговор в системе украинского правосудия - событие резонансное.

24.05.2016                                                                                                                                справа № 482/1506/15-к                                         

                                                                                                              В И Р О К

                                                                                                       Іменем       України

24 травня 2016 року

            Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

     головуючого судді Гажі О.П.,  секретаря судового засідання Шведової Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Нова Одеса, справу кримінального су3дочинства об'єднаних кримінальних проваджень №12015150280000204 і №12015150280000701 у відношенні:

1. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, за спеціальністю муляра-штукатура, не працюючого та не маючого постійної роботи, не військовозобов'язаного за станом здоров'я, не одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого АДРЕСА_2, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого в порядку ст.89 КК України про обвинувачення у скоєні кримінальних злочинів, що передбачені ст.ст.185 ч.1, 185ч.2, 309ч.1 КК України;

2. ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с. Комарів Віницького району Віницької області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, за спеціальністю кухаря, не одруженої, перебуваючої у відпустці за доглядом за дитиною, маючої на утриманні дочку ІНФОРМАЦІЯ_9, вагітної зі строком вагітності 27 тижнів, зареєстрованої АДРЕСА_3, проживаючої АДРЕСА_4, раніше не судимої, про обвинувачення у скоєні злочинів, що передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.

У судовому розгляді справи приймали участь сторони кримінального провадження: процесуальний прокурор прокуратури Новоодеського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3, захисник ОСОБА_4, обвинувачені: ОСОБА_1 і ОСОБА_2

    Потерпілі у кримінальному провадженні: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання з розгляду справи не з'явилися, потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 надали суду письмові заяви про розгляд даної справи у їх відсутність, а потерпілий ОСОБА_7 без зазначення причин неявки.    

                  СУД,  В С Т А Н О В И В і ВВАЖАЄ ДОВЕДЕННИМ, ЩО :

    У ніч, з 29 на 30 січня 2015 року, більш точної години в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, проходив повз будівельний майданчик магазину ПП «ІНФОРМАЦІЯ_10», що розташований по АДРЕСА_5, де побачив стоячий причіп вантажного автомобіля, що належав ОСОБА_5

Реалізуючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, впевнившись в тому, що його дії будуть таємними, заліз під причіп цього вантажного автомобіля та діючи умисно, протиправно, з корисною метою, демонтував і викрав з причіпа два наконечники гальмівної системи по ціні 150 гривень за штуку.

Незаконно заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 після цього з місця скоєння злочину зник, а в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, внаслідок чого завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 300 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальний злочин, що передбачений ст.185ч.1 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У середині травня 2015 року, більш точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2, перебувала за місцем свого тимчасового проживання в будинку своєї матері ОСОБА_6, що розташований по АДРЕСА_6 і в цей час почула по гучномовцю пропозицію купівлі акумуляторів та інших речей бувших у використанні від проїжджаючих на автомобілі осіб ромської національності.

Реалізуючи раптово виниклий умисел на викрадення чужого майна, ОСОБА_2, маючи безперешкодний доступ до приміщень домоволодіння, діючи протиправно, умисно, з корисливою метою, направленою на продаж цим особам ромської національності майна, скориставшись тим, що ОСОБА_6 перебувала в лікарні, викрала з приміщення веранди домоволодіння дві акумуляторні батареї марки «Веста» до автомобіля «МАЗ», вартістю 3000 гривень за кожний акумулятор, мотопомпу водяну марки «Форте», вартістю 2890 грн., а з господарського приміщення, викрала водяний насос «БЦМ», вартістю 1500 гривень.

В подальшому, вказані предмети ОСОБА_2 продала цим особам ромської національності, а виручені від реалізації кошти витратила на власний розсуд, внаслідок чого заподіяла потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 10390 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинила кримінальний злочин, що передбачений ст.185ч.1 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

    У травні 2015 року, в денний час, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 перебував за місцем тимчасового проживання своєї співмешканки ОСОБА_2, в будинку, що розташований по АДРЕСА_6, де спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_8 вживали спиртні напої.

    В цей час, в ході вживання спиртних напоїв, ОСОБА_1 погодився на пропозицію співмешканки ОСОБА_2 здійснити викрадення чавунних батарей опалення, що зберігалися в гаражному приміщення домоволодіння і належали ОСОБА_6

    Реалізуючи виниклий корисливий умисел, направлений на викрадення чужого майна, ОСОБА_2 зателефонувала і знайшла покупця для батарей, а ОСОБА_1 разом з ОСОБА_9, якого ввели в оману щодо належності вказаного майна їм, діючи умисно та протиправно, таємно викрали з приміщення гаражу шість чавунних батарей водяного опалення по чотири секції в кожній, вартістю 340 гривень за батарею.

Незаконно заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1, діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_2 у групі осіб, в подальшому розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, а саме реалізували їх фізичній особі за готівку, внаслідок чого завдали цими діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 2040 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили кримінальний злочин, що передбачений ст.185ч.2 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, повторно.

    Крім того, в травні 2015 року, в денний час, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, перебувала за місцем свого тимчасового проживання, в будинку, що розташований по АДРЕСА_6 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8

    В цей час, в ході розмови, ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_8 допомогти їй продати металевий диск від колеса вантажного автомобіля «МАЗ», що знаходився на території двору за місцем її тимчасового помешкання і належав ОСОБА_6, але про фактичну належність якого ОСОБА_8 не повідомила.

Заручившись згодою ОСОБА_8, та реалізуючи виниклий корисливий умисел, направлений на викрадення чужого майна, що належить її матері ОСОБА_6, ОСОБА_2, діючи умисно та протиправно, повторно, скориставшись відсутністю ОСОБА_6, за допомогою ОСОБА_9, який не знав істиною стану щодо власника цього майна, таємно викрала металевий диск від колеса вантажного автомобіля «МАЗ 5048», вартістю 850 гривень, який реалізувала фізичній особі за готівку, внаслідок чого завдала цими діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 850 гривень.

    Таким чином, ОСОБА_2 вчинила кримінальний злочин, що передбачений ст.185ч.2 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

     У червні 2015 року, у денний час, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 перебував за місцем тимчасового проживання своєї співмешканки ОСОБА_2, в будинку, що розташований по АДРЕСА_6, куди прийшли його знайомі ОСОБА_9 і ОСОБА_10

    В цей час, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення п'яти поросят з сараю вказаного домоволодіння, які належали ОСОБА_6

    Реалізуючи виниклий корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 повідомив присутнім, що ОСОБА_6 дозволила йому продати поросят, чим ввів в оману присутніх.

Після цього, ОСОБА_1, маючи вільний доступ до приміщення сараю, діючи умисно та протиправно, скориставшись допомогою ОСОБА_11, таємно викрав із сараю п'ять поросят, вагою по 10 кг і вартістю 500 гривень кожне, яких помістив в мішок та після цього розпорядилися ними на власний розсуд, а саме реалізував фізичній особі за готівку, внаслідок чого завдав своїми діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 2500 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальний злочин, що передбачений ст.185ч.2 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Завдана злочином матеріальна шкода потерпілим не була відшкодована обвинуваченими.

Цивільний позов по справі потерпілими не заявлявся, процесуальні витрати по справі склали 691,20 гривень за проведення хімічних експертиз речового доказу.

Доказами на підтвердження встановлених в суді вищезазначених обставин, являються покази допитаних в суді обвинувачених, які повністю визнали свою провину в інкримінованих їм в провину злочинах, а також доказами по справі являються досліджені в суді документи кримінального провадження.

Так, допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала свою вину у скоєні інкримінованих їй в провину злочинах, що передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.

По суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 розповіла про обставини вчинення нею цих викрадань чужого майна, з території домоволодіння її матері ОСОБА_6, де вона тимчасового проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 Зазначила, що її мати ОСОБА_6 перебувала в лікарні з меншою дитиною, а отчим ОСОБА_7, в цей час, перебував в зоні АТО. Заявила, що їй і співмешканцю були потрібні гроші, в зв'язку з чим, вона без дозволу матері, продала з дому два акумулятори від автомобіля «МАЗ», мотопомпу водяну та насос БЦМ особам циганської національності, які їздили на автомобілі по їх вулиці і скуповували ці речі. Також визнала, що продала ОСОБА_12 на металобрухт диск від колеса вантажного автомобіля «МАЗ» та чавунні батареї опалення, а виручені від реалізації гроші витратила на купівлю продуктів харчування і на купівлю ліків для матері. Зазначила, що чавунні батареї з гаражу домоволодіння матері ОСОБА_6, вони викрали в двох за попередньою домовленістю зі співмешканцем ОСОБА_1 Також пояснила і підтвердила, що її співмешканець ОСОБА_1 викрав з дому п'ять поросят, вагою по 10 кг кожне, яких продав ОСОБА_13, а виручені від реалізації гроші вони також використали на купівлю продуктів харчування. Свою вину в інкримінованих їй у провину злочинах визнала повністю, кається у скоєному і просить суд суворо її не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою провину в пред'явленому йому обвинуваченні у скоєні злочинів, що передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України.

По суті пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_1, в суді, зазначив і розповів, що він співмешкав із ОСОБА_2 і проживав з нею спільно у будинку її матері ОСОБА_6, що розташований по АДРЕСА_4 і, що він дійсно в ніч з 29 на 30 січня 2015 року викрав два наконечники гальмівної системи з причепу, який перебував біля території магазину ПП «ІНФОРМАЦІЯ_10». Визнав по цьому епізоду розмір заподіяної потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 300 гривень. Також пояснив, що їм були потрібні грошові кошти на продукти, внаслідок чого вони вдвох з ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою, викрали з гаражу домоволодіння її матері ОСОБА_6, коли остання перебувала у лікарні, шість штук чавунних батарей від системи водяного опалення, які продали на металобрухт ОСОБА_14

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 визнав, що він викрав з сараю домоволодіння ОСОБА_6 п'ять поросят, які продав ОСОБА_13 на 2000 гривень. Свої дії пояснив тим, що ОСОБА_6 обіцяла йому і ОСОБА_2 за роботу подарувати двох поросят. Зазначив, що отримані від реалізації цього майна гроші, вони витрачали на продукти харчування.

Також заявив, що він з 2013 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, з приводу вживання коноплі. Визнав, що влітку 2015 року, в балці, що на околиці м. Нова Одеса, він назбирав рослини дикоростучої коноплі, після чого приніс їх додому, де тимчасово мешкав в будинку по АДРЕСА_7, де їх висушив, подрібнив, з метою подальшого власного вживання шляхом куріння. Пояснив, що він був присутнім при вилучені працівниками міліції коноплі з будинку, де він тимчасово проживав і, що там, крім нього був і власник цього будинку і, що вилучення коноплі проходило без ухвали суду, але він визнав коноплю за свою. Свою вину визнає повністю, в зв'язку з чим, просить суд не позбавляти його волі.

Вислухавши покази обвинувачених, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що крім визнання обвинуваченими своєї провини у скоєні інкримінованих їм злочинів, їх вина у скоєні викрадань чужого майна, що передбачені ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України повністю доведена в судовому засіданні фактичними даними, які викладені в досліджених в суді документах кримінального провадження.

Так, по епізоду викрадення обвинуваченим ОСОБА_1 двох наконечників гальмівної системи від причепу вантажного автомобіля ПП «ІНФОРМАЦІЯ_10» його вина доводиться:

- протоколом прийняття заяви потерпілої і письмовою заявою ОСОБА_5 про вчинений злочин, витягом з ЄРДР про реєстрацію заяви потерпілої про вчинення злочину, протоколом огляду місця пригоди та фото таблицею до нього, з яких вбачається факт вчинення цього викрадення;

- протоколом огляду викрадених наконечників гальмівної системи, що були видані працівникам міліції обвинуваченим ОСОБА_1

- довідкою про вартість наконечників гальмівної системи до причепу вантажного автомобіля типу «КАМАЗ»

- довідкою про передачу двох викрадених наконечників гальмівної системи до причепу вантажного автомобіля, як речових доказів, до камери зберігання речових доказів Новоодеського РВ УМВС.

По епізоду викрадення ОСОБА_2 двох акумуляторів від автомобіля «МАЗ», мотопомпи водяної марки «Форте», та водяного насосу БЦМ, вина ОСОБА_2 доводиться:

- протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 та її письмовою заявою про вчинений злочин, витягом з ЄРДР про реєстрацію заяви потерпілої про вчинення злочину, протоколом огляду місця пригоди та фото таблицею до нього, з яких вбачається факт вчинення цього викрадення;

- довідкою про вартість акумуляторної батареї марки «Веста»

- довідкою про вартість водяної мотопомпи «Форте»

- довідкою про вартість насосу «БЦМ»

По епізоду викрадення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у групі за попереднім зговором шести чавунних батарей водяного опалення з гаражу домоволодіння ОСОБА_6, їх вина доводиться:

-протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 про вчинений злочин, витягом з ЄРДР про реєстрацію заяви потерпілої про вчинення злочину, з яких вбачається факт вчинення цього викрадення.

-довідкою про вартість чавунної батареї опалення на чотири секції.

По епізоду викрадення ОСОБА_2 диска від колеса вантажного автомобіля «МАЗ», її вина доводиться:

-протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 та її письмовою заявою про вчинений злочин, витягом з ЄРДР про реєстрацію заяви потерпілої про вчинення злочину, протоколом огляду місця пригоди та фото таблицею до нього, з яких вбачається факт вчинення цього викрадення

-протоколами пред'явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_14, в процесі чого свідок ОСОБА_14 впізнав по пред'явленим йому на фотознімках, осіб, які збували викрадені речі, як обвинуваченого ОСОБА_1 і обвинувачену ОСОБА_2  

-довідкою про вартість диска від колеса вантажного автомобіля «МАЗ».

По епізоду викрадення п'яти поросят з сараю домоволодіння ОСОБА_6 вина ОСОБА_1 доводиться:

-протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 про вчинений злочин, витягом з ЄРДР про реєстрацію заяви потерпілої про вчинення злочину, протоколом огляду місця пригоди та фото таблицею до нього, з яких вбачається факт вчинення цього викрадення

-довідкою про вартість викрадених поросят.

Обвинувачений ОСОБА_1, згідно висновків, проведених по його справах судово-психіатричних експертиз №357 від 15.07.2015 року та №426 від 02.09.2015 року, визнаний осудною особою, який не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

За таких вищевикладених обставин, дослідивши в судовому засіданні покази обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дослідивши документи кримінального провадження, в тому числі документи, що характеризують особу кожного з них, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому в провину злочинах, що передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України повністю доведена дослідженими доказами, в тому числі і його признательними показами та показами допитаної в суді обвинуваченої ОСОБА_2 щодо інкримінованих йому епізодів з викрадення чавунних батарей та поросят у потерпілої ОСОБА_6, які відповідно до ст.ст.84-86 КПК України, являються належними і допустимими доказами та які суд кладе в основу обвинувального вироку.

Вина обвинуваченої ОСОБА_2 в інкримінованих їй в провину злочинах, що передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, повністю доведена дослідженими в суді доказами, в тому числі її признательними показами та показами допитаного в суді обвинуваченого ОСОБА_1 щодо інкримінованих їй епізодів викрадення чавунних батарей та поросят у потерпілої ОСОБА_6, які відповідно до ст.ст.84-86 КПК України, являються належними і допустимими доказами та які суд кладе в основу обвинувального вироку.

    Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.ст.185ч.1, 185ч.2 та ст.309 ч.1 КК України.

Відповідно до ст.ст.94337 КПК України, аналізуючи та оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, як кожного окремо, так і всіх їх у сукупності, в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувальних актів, суд приходить до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України являється правильною, а тому, суд його дії кваліфікує за ст.185ч.1 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна(крадіжку), а також його дії кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна(крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст.185ч.1 КК України, так як вона вчинила таємне викрадення чужого майна(крадіжку), а також за ч.2 ст.185 КК України, так як вона вчинила таємне викрадення чужого майна(крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Що ж стосується пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєні злочину, що передбачений ст.309 ч.1 КК України, то суд, після проведеного в судовому засіданні дослідження всіх фактичних обставин цієї справи, їх аналізу та оцінки, приходить до висновку, що обвинуваченням не доведено належними та допустимими доказами склад цього злочину у діянні ОСОБА_1, в зв'язку з чим, через недоведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, що передбачений ст.309ч.1 КК України, його слід виправдати за цим обвинуваченням.

Цей висновок суду ґрунтується на наступному:

Так, з пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєні злочину, що передбачений ст.309ч.1 КК України вбачається, що це обвинувачення ґрунтується на факті виявлення працівниками міліції Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області наркотичних засобів - каннабісу, вага якого в перерахунку на суху речовину складає 6,175 грамів та муштука для куріння на стінках якого виявлені нашарування смоли каннабісу на території тимчасового помешкання ОСОБА_1 в домоволодінні по АДРЕСА_7.

Разом з тим, аналіз досліджених в суді доказів і фактичних обставин справи, дають підстави суду стверджувати, що ці отримані працівниками міліції докази щодо виявлення та вилучення наркотичних засобів були одержані ними із суттєвими порушенням чинного кримінально-процесуального законодавства, а тому не можуть бути належними і допустимими доказами вини ОСОБА_1 по цьому обвинуваченню, в зв'язку з чим, всі інші похідні докази від цього основного доказу, через вищевказане, також являються недопустими доказами.

Так, відповідно до вимог ст.ст.86-87 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуального рішення та на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як  здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Так, з досліджених в суді фактичних обставин справи, а саме: з рапорту начальника СКР Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області Полосенка В.О. від 18.08.2015 року, вбачається те, що працівникам міліції була відома інформація про те, що обвинувачений ОСОБА_1 за місцем свого тимчасового проживання в будинку по АДРЕСА_7 зберігає наркотичні засоби для власного вжитку, але разом з тим, в супереч вимог ст.ст.233-235237 КПК України, огляд, а фактично обшук приватного домоволодіння особи, виявлення там і вилучення цих наркотичних засобів, було проведено працівниками міліції без попереднього отримання дозволу(ухвали) слідчого судді про проведення такої дії, що є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, в зв'язку з чим, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.87 КПК України, всі обставини, що викладені в оформленому працівниками міліції протоколі огляду місця події від 18.08.2015 року по виявленню і вилученню наркотичних засобів - каннабісу, суд визнає недопустимим доказом.

В зв'язку з цим, всі інші похідні від цього доказу обставини, такі, як висновки двох проведених по справі хімічних експертиз із дослідження виявлених в ході цього огляду наркотичних засобів, які самі по собі не вказують на ОСОБА_1, як на особу, яка вчинила цей злочин, в зв'язку з цим, суд також вважає недопустими доказами.

Інші докази в цього приводу, в судовому засіданні сторонами по справі суду не подавались і судом не досліджувались.  

Відповідно до існуючого принципу презумпції невинуватості, передбаченого ст.17 КПК України, жодна особа не може вважатися винуватою у скоєні злочину, поки її винуватість не буде доведена у порядку передбаченому КПК України і встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєні ним злочину, що передбачений ч.1 ст.309 КК України, не дивлячись на те, що він визнав свою провину, судом трактуються на користь обвинуваченого ОСОБА_1, так як підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Відповідно до вимог ст.ст.373-374 КПК України, якщо особі пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не доведені, то у резолютивній частині вироку зазначається, за якими з них обвинувачений визнається виправданим, а за якими - засуджений. Виправдувальний вирок ухвалюється судом, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Тому, за таких встановлених в судовому засіданні фактичних обставин, не дивлячись на заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про повне визнання ним своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, суд приходить до висновку про недоведеність у судовому засіданні належними і допустимими доказами його вини у скоєні інкримінованого йому в провину злочину, що передбачений ст.309 ч.1 КК України.

За таких вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого йому в провину злочині, що передбачений ст.309 ч.1 КК України.

Що ж стосується й інших доводів захисту про недопустимість всіх інших зібраних по справі доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, через порушення права обвинуваченого на захист, то суд зазначає, що такі доводи захисту є безпідставними, в зв'язку з чим суд їх відхиляє через безпідставність.

Цей висновок суду ґрунтується на тому, що крім особистих признательних показів обвинуваченого ОСОБА_1, який визнаний осудним, щодо обставин скоєння ним цих злочинів і давав ці признательні свідченні в суді в присутності свого захисника, якого йому було призначено після встановлення факту наявності у нього психічних вад, його винуватість доводиться й іншими дослідженими в суді доказами, в тому числі даними в суді викривальними показами обвинуваченої ОСОБА_2, дослідженими письмовими доказами (документами), які підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 злочинів, передбачених ст.ст.185ч.1, 185 ч.2 КК України.

В зв'язку з такими обставинами, суд приходить до висновку, що не було порушення права на захист у обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду його справи, а тому всі ці досліджені в суді докази його винуватості являються належними і допустимими.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він являється працездатним, не військовозобов'язаним громадянином України, який не має постійної роботи, з 20.08.2013 року перебуває на обліку у лікаря нарколога Новоодеської ЦРЛ з приводу зловживання каннабіноїдами  та з 2000 року перебуває на обліку у лікаря психіатра Новоодеської ЦРЛ з приводу органічного розладу особистості по астенічному типу внаслідок черепно-мозкової травми з легкою когнітивною недостатністю, не одружений, має неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо, вважається раніше не судимим в порядку ст.89 КК України.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_2 встановлено, що вона являється працездатною, не військовозобов'язаною громадянкою України, яка має і доглядає малолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_9, перебуває на обліку в жіночій консультації Новоодеської ЦРЛ в зв'язку з вагітністю, термін вагітності 27 тижнів, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не одружена, не судима, за місцем проживання характеризується посередньо.

Тому, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченим, суд враховує, як ступінь тяжкості та характер скоєних ними злочинів, так і враховує обставини їх скоєння, причини та умови, що привели обвинувачених до скоєння цих злочинів, роль та участь кожного з них у їх скоєні, їх матеріальний, сімейний стан та стан здоров'я, та всі інші обставини, що характеризують їх особи та, як обтяжують, так і пом'якшують їм покарання.  

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що скоєні обвинуваченими злочин відноситься до категорії середньої тяжкості і вчинені ними без зазначення слідством обставин, що обтяжують їм покарання.

Серед обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченим, суд враховує повне визнання ними своєї провини, щире каяття, активне сприяння слідству у встановлені об'єктивної істини по справі та у розкритті злочину.

Разом з тим, наявність цих декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченим, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності і тяжкості скоєного ними діяння, та з урахуванням особи кожного з обвинувачених, не дають суду підстав, при призначені їм покарання, застосувати ст.69 КК України та призначити їм покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті обвинувачення, так як наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченим, не знижують істотноступінь тяжкості вчиненого ними злочину.

Суд зазначає, що повинна бути не лише сукупність декількох обставин, що пом'якшують покарання, а й щоб ці обставини ще й істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, чого суд не вбачає в діянні обвинувачених.

За такого, із врахуванням характеру, обставин та ступеню тяжкості скоєних злочинів, з урахуванням особи кожного обвинуваченого, їх ролі та участі у вчинені цього злочину, обставин, що пом'якшують їм покарання, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.ст.65-68 КК України, обвинуваченим має бути призначене для відбування покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст.185 КК України, на підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно у виді позбавлення волі.

Саме таке покарання, на думку суду, буде тим необхідним і достатнім заходом, як для виправлення обвинувачених, так і для попередження вчинення ними нових повторних злочинів.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, що позитивно характеризують особу кожного з обвинувачених та які значно пом'якшують їм покарання, з урахуванням повного усвідомлення ними своєї вини і тих негативних наслідків вчиненого ними злочину, враховуючи стан вагітності обвинуваченої ОСОБА_2 та наявності у неї трирічної дочки, а також наявності малолітньої дитини у ОСОБА_1, суд вважає, що каяття обох обвинувачених у скоєних ними діяннях дійсно являється щирим, а тому, приходить до висновку, що їх виправлення і перевиховання все ж таки можливе без реального відбування ними покарання у виді позбавлення волі, а з наданням можливості здійснити своє виправлення перебуваючи на волі, шляхом застосування ст.75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_1 та застосування ст.ст.7579 КК України до обвинуваченої ОСОБА_2 та з покладенням на них обмежень, передбачених ст. 76 КК України.

    Речові докази по справі в судовому засіданні не досліджувались, так як їх доля була вирішена на досудовому розслідуванні, у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.

    Процесуальні витрати по справі складають 691,20 гривень, за проведення хімічних експертиз наркотичних засобів, які через виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.309 КК України, - слід віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід обвинуваченим під час досудового розслідування і судового розгляду справи не обирався і прокурором при судовому розгляді справи не ставилось питання про обрання їм такого запобіжного заходу, а тому у суду відсутні правові підстави для обрання обвинуваченим такого запобіжного заходу на час до набрання вироком суду законної сили.

Цивільні позови потерпілими не заявлялися.

            Керуючись ст. ст.368-371373-374 КПК України, суд, -

                              У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, у скоєні злочинів, що передбачені ст.185 ч.1 та ст.185 ч.2 КК України, а у пред'явленому йому обвинувачені за ст.309 ч.1 КК України - виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні цього діяння.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України - у виді арешту на строк (три) місяці;

-за ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

У відповідності з вимогами ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

    На підставі ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання.

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні, у скоєні злочинів, що передбачені ст.185 ч.1 та ст.185 ч.2 КК України і призначити їй покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України - у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;

-за ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

У відповідності з вимогами ст.ст.7579 КК України, звільнити обвинувачену ОСОБА_2 від відбування остаточно призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

    На підставі ст.76 КК України, покласти на обвинувачену ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання

    Цивільний позов по справі не заявлявся, судові витрати по справі відсутні, речові докази не досліджувались.

Запобіжний захід у відношенні обвинувачених на досудовому розслідуванні і під час судового розгляду справи не застосовувався, в зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для обрання обвинуваченим такого запобіжного заходу при ухвалені вироку на час до набрання ним законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги, а обвинуваченими в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченим і прокурору, а потерпілим, які не була присутніми в судовому засіданні, копія вироку направляється поштовим відправленням.

                                 Головуючий:

 

9
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення