Спадок: актуальні та практичні питання

Спадщина, спадкування, прийняття спадщини - під цим розуміється перехід після смерті людини належних їй майнових прав (наприклад, права власності на квартиру, будинок, право на заощадження у банку), а також деяких особистих немайнових прав (права авторства) і зобов'язань до спадкоємців у встановленому законом порядку.

Право отримання спадщини “за законом” або “за заповітом” установлено Цивільним кодексом (ЦК) України. При спадкуванні “за законом” майно померлого (спадкодавця) у рівних частках ділиться між особами, переліченими у законі, відповідно до встановленої черговості. При спадкуванні “за заповітом” призначення спадкоємців і розподіл часток залежить від волі спадкодавця - принцип “воля заповіту”. За життя спадкодавця права та обов'язки на наслідуване майно у спадкоємців не виникають. Пріоритетним є спадкування за заповітом, оскільки воля спадкодавця, виражена у заповіті, змінює передбачений законом порядок переходу прав власності на належне йому за життя майно до його спадкоємців. Якщо спадкодавець не розпорядився своїм майном за життя, тобто не залишив заповіт на певну особу чи осіб, або коли заповіт визнаний недійсним, спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину з різних причин, то спадкування здійснюється за законом у порядку черговості призову спадкоємців до спадкування.

Читайте статтю: Питання спадкування з іноземним елементом

Відкриття та оформлення спадщини: проблеми реалізації

Признание завещания недействительным: основания, последствия и судебная практика

Користуйтесь консультацією: Податки, які необхідно сплачуються при отриманні спадщини та подарунку

Право на спадкування співмешканця: цивільної жінки або цивільного чоловіка

Проблеми спадкування при відсутності деяких документів

Оформлення спадщини на неприватизовану квартиру

Спадщина та заповіт: практичні питання

Спадок. Найнеобхідніше, що потрібно знати

Дивиться відео: Як оформити та отримати спадок. Поради юриста

Поради нотаріуса. Спадковий договір

Договір дарування, довічного утримання, спадковий договір чи заповіт

Спрощення процедури оформлення спадщини (без нотаріуса)

Аналізуйте судовий акт: Заповіт визнається недійсним тільки у випадку, коли заповідач при складанні заповіту абсолютно неспроможний усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними (Постанова ВСУ від 29 лютого 2012р.)

Спадкоємець має право вимагати визнання за ним права власності на неприватизовану квартиру, тільки якщо спадкодавець при житті висловив волю на приватизацію цієї квартири (Постанова ВРУ у справі № 6-121цс13 від 11 грудня 2013р.)

Для початку усвідомимо - якими законодавчими актами регулюється право спадкування. Звичайно ж, насамперед ЦК України, в якому цьому інституту права присвячено книжку. Законом України від 02.09.1993 р. № 3425-XII “Про нотаріат”, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5. У багатьох випадках виникає також необхідність звертатися до норм Сімейного кодексу (СК) України та інших законодавчих актів.

Спадкоємне право захищає власність фізичних осіб, зміцнює сімейні відносини, оскільки закон відносить до спадкоємців осіб, пов'язаних зі спадкодавцем кревним походженням, шлюбними відносинами, усиновленням. Нормами спадкоємного права передбачений захист прав неповнолітніх, а також непрацездатних осіб.

У спадкоємних правовідносинах є дві сторони; спадкодавець і спадкоємець. Спадкування виникає у разі смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленому законом порядку. З цими юридичними фактами пов'язана поява у спадкоємців права на прийняття спадщини, а в усіх інших осіб - обов'язки не перешкоджати їм у здійсненні цього права.

Після прийняття спадщини спадкоємці стають суб'єктами тих самих правовідносин, учасником яких раніше був спадкодавець, тобто фактично відбувається заміна суб'єкта в правовідносинах. Права та обов'язки спадкодавця, що входять до складу спадщини, переходять до спадкоємців як єдине ціле. Такий перехід прав і обов'язків називається універсальним правонаступництвом, відмінним від якого є сингулярне правонаступництво, за яким до спадкоємця переходить не вся сукупність прав і обов'язків спадкодавця, а лише певна кількість його прав або обов'язків. Прикладом цього може бути покладання спадкодавцем на спадкоємця обов'язку передати якусь з отриманих у спадщину речей у користування третій особі, яка і буде сингулярним правонаступником. Вважається вона такою, тому що отримує відповідне право не від спадкодавця безпосередньо, а через спадкоємця.

З переходом нашої країни на рейки ринкової економіки став офіційно визнаним інститут приватної власності. Що спричинило зміни спадкоємної маси як у кількісному, так і в якісному її вираженні. Передбачаю питання - що таке спадкоємна маса? Це склад спадщини або спадкоємне майно, визначення якого дане у ст. 1218 ЦК України. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Для ясності розглянемо конкретний приклад. За життя людина мала право власності на квартиру, машину, дачну ділянку, депозитний внесок, частку у статутному капіталі, особисті речі тощо. Такі об'єкти спадкування мають майновий характер.

Поняття “спадкоємна маса” охоплює сукупність цивільних прав та обов'язків спадкодавця. Наприклад, згідно зі ст. 1230 ЦК України, спадкуванню підлягають права:

- на відшкодування збитків, завданих спадкодавцю при виконанні договірних зобов'язань;

- на відшкодування моральної шкоди, що було присуджено судом спадкодавцю за його життя;

- на сплату неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків. Але сплаті підлягає лише те, що було присуджено спадкодавцю судом за його життя.

У разі прийняття спадщини спадкоємцям слід пам'ятати про те, що вся спадкоємна маса повинна бути прийнята у повному обсязі, якщо інше не встановлено волею спадкодавця у заповіті. Це означає, що не можна прийняти лише права спадкодавця і не приймати обов'язки. Це саме стосується й прав на майно. Не може бути прийнята, наприклад, тільки квартира і не прийняте інше майно. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Крім того, спадкодавець міг мати права і немайнового характеру в галузі інтелектуальної власності, що випливають із зобов'язувальних, авторських, винахідницьких та інших цивільно-правових відносин.

Але не усі права та обов'язки немайнового характеру входять до складу спадкоємної маси, Права та обов'язки, нерозривно пов'язані з особистістю спадкодавця, не входять до складу спадкоємної маси. Зокрема такими правами є:

- особисті немайнові права. Перелік таких прав передбачений Конституцією та ЦК України, що не є вичерпним. Законодавче визначені два види немайнових прав відповідно до їх цільового призначення:

а) особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізичної особи, - це право на життя, усунення небезпеки, що загрожує життю і здоров'ю, медичну допомогу, таємницю про стан здоров'я, свободу, особисту недоторканність тощо;

б) особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право на ім'я, його використання, зміну, повагу гідності та честі, недоторканність ділової репутації, особисті папери тощо;

- право на участь у товариствах і право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

- право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я. У цьому випадку мова йде про здоров'я спадкодавця, якому за життя належала компенсація за шкоду, завдану його здоров'ю;

- право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, що мають особистий характер, оскільки покликані забезпечити наявність коштів існування для конкретної особи. Тому зі смертю такої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати;

- права та обов'язки особи як кредитора або боржника, які припиняються смертю цієї особи, якщо вони нерозривно пов'язані з її особистістю й у зв'язку з цим не можуть бути реалізовані іншою особою. В основі цього положення лежить принцип неможливості передачі особистих немайнових прав через те, що особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою.

Нормою ст. 608 ЦК України передбачені два випадки припинення зобов'язань у зв'язку зі смертю фізичної особи:

1) припинення зобов'язань смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особистістю та у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою. Наприклад, спадкодавець був довіоеною особою за договором доручення або довіреності;

2) припинення зобов'язань смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов'язане з особистістю кредитора. Прикладом може служити договір доручення або довіреності, якщо спадкодавець був довірителем.

Поряд із загальними положеннями про спадкування законодавцем передбачені спеціальні правила спадкування окремих видів майна, а також прав і обов'язків:

- спадкування права на земельну ділянку;

- спадкування частки у праві загальної спільної власності;

- спадкування сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат;

- спадкування права на внесок у банку або іншій фінансовій установі;

- спадкування права на отримання страхових виплат;

- спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки;

- спадкування обов'язку відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану спадкодавцем;

- спадкування незаповіданої частини майна.

Спадкування права на земельну ділянку

В окрему статтю 1225 ЦК України законодавець виділив правило спадкування права на земельну ділянку, за яким право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням його цільового призначення. Для конкретизації цього положення закону звернімося до вимог Земельного кодексу (ЗК) України, де сказано, що громадянам України надане право на отримання у власність земельних ділянок для:

- ведення селянського або фермерського господарства;

- ведення особистого підсобного господарства;

- будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель;

- садівництва;

- дачного і гаражного будівництва.

І означає це те, що спадкоємець зобов'язаний використовувати успадковану земельну ділянку за тим цільовим призначенням, яке зазначене у Державному акті, виданому на цю ділянку.

Наступна особливість, передбачена цією статтею, полягає в тім, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, без будь-якого спеціального згадування про це. Це означає таке: якщо земельна ділянка, на якій розташований наслідуваний будинок, належав спадкодавцю на праві власності, то й спадкоємець отримує його у власність. Якщо ж спадкодавець мав право користування такою земельною ділянкою, то, відповідно, і спадкоємець буде мати лише право користування. Не може успадковуватися земельна ділянка у розмірі меншому, ніж це необхідно для обслуговування успадкованого будинку. Це думка автора. Хоча в цій статті сказано, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Існують певні особливості придбання у власність земельних ділянок іноземними громадянами. Такі особливості встановлені ЗК України. Згідно зі статтею 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Однією з підстав для придбання іноземцем або особою без громадянства права власності на земельні ділянки є прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, підлягають відчуженню протягом року (частина четверта ст. 81 ЗК України). Це і є та особливість придбання у власність земельних ділянок іноземцями, про яку йшлося вище.

Однак це не означає, що іноземця неможливо призначити спадкоємцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Власник такої ділянки може абсолютно законно оформити у будь-якого нотаріуса заповіт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, призначивши своїм спадкоємцем іноземця. І спадкоємець-іноземець зможе у разі відкриття спадщини без особливих проблем прийняти спадщину і навіть оформити свідоцтво про право на спадщину за єдиної умови: якщо спадкоємець-іноземець отримає у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то він зобов'язаний протягом року з моменту оформлення свідоцтва про право на спадщину продати таку земельну ділянку.

Для будинків, інших споруд або земельних ділянок несільськогосподарського призначення ніяких обмежень щодо їх спадкування іноземцями і подальшого ними використання чинним законодавством не встановлено.

Спадкування частки
у праві загальної спільної власності

Частка у праві загальної спільної власності успадковується на загальних підставах згідно зі ст. 1226 ЦК України. Нагадаємо, що загальною спільною власністю є загальна власність двох і більше осіб, у якій не визначені частки кожного з них. До загальної спільної власності відноситься:

- майно, придбане подружжям у період шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом,

- майно, придбане в результаті спільної роботи і за загальні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним між ними.

Поширеним об'єктом права спільної власності є приватизована квартира.

Частки у праві загальної спільної власності вважаються рівними, але за згодою власників, за рішенням суду або на підставі закону може бути передбачене інше. Тому при спадкуванні такої частки важливим є факт визначення розміру такої частки.

Однак законодавець наділив спадкодавця, який має частку у загальній спільній власності, правом заповідати свою частку до її визначення і виділення в натурі. Це означає, що розмір частки у загальній спільній власності може бути визначений і після відкриття спадщини. Тобто при складанні заповіту спадкодавець може вказати, що він заповідає належну йому частку у загальній спільній власності певній особі. Таким чином, спадкоємець може довідатися про обсяг спадкоємної маси не відразу після відкриття спадщини, а тільки після визначення розміру частки спадкодавця у праві загальної спільної власності або виділення її в натурі.

Яскравим прикладом подібної ситуації може бути приватизована всіма членами сім'ї квартира. У свідоцтві про приватизацію є такий рядок, як квартира приватизована на праві (приватної), загальної спільної або часткової власності.

Як правило, у зазначеному документі вказано, що приватизована квартира перебуває у загальній спільній власності. Тому при оформленні свідоцтва про право на спадщину нотаріус зажадає заяву від усіх членів сім'ї з указівкою - у яких частках ця квартира була приватизована. Традиційно у заяві вказується, що квартира була приватизована в рівних частках. На конкретному прикладі це виглядає в такий спосіб: сім'я з чотирьох чоловік приватизувала квартиру. Отже, якщо квартира приватизована в рівних частках, то кожному члену сім'ї належить і частина цієї квартири. Якщо відкрилася спадщина після одного з членів цієї сім'ї, то успадковуватися буде частина, що належала йому і частина цієї квартири.

Зазначимо, що мова йде про приватизовану квартиру. Якщо квартира була придбана подружжям у період шлюбу, то частка, що підлягає спадкуванню, буде визначатися з урахуванням положень ст. 60 Сімейного кодексу України, яка вказує на те, що майно, придбане подружжям у період шлюбу, належить їм у рівних частках. А це означає, що одному з подружжя належить половина квартири, отже, розподілу між спадкоємцями буде підлягати лише половина квартири, тому що інша її половина залишається у власності подружжя, що пережив.

Спадкування сум заробітної плати, пенсії,
стипендії, аліментів, інших
соціальних виплат

До прийняття нового ЦК України доволі часто виникали конфлікти при зверненні спадкоємців за отриманням сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів та інших виплат, що належали спадкодавцю, але не отриманих ним за життя. На цей час право спадкоємців на отримання вищепереліче-них грошових сум закріплено законодавцем у ст. 1227 ЦК України, де зазначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодуванням соціальних виплат, що належали спадкодавцю, але не були отримані ним за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини та успадковуються на загальних підставах. Це означає, що названі суми не включаються до загального складу спадкоємної маси, якщо у спадкодавця були члени сім'ї. Відповідно до визначення, даного у ст. 3 Сімейного кодексу України, такими особами вважаються спільно проживаючі особи, пов'язані загальним побутом, що мають взаємні права та обов'язки. І навіть коли чоловік і дружина з поважних причин не проживають спільно, то вони також вважаються членами сім'ї. Отже, члени сім'ї спадкодавця після його смерті можуть звертатися до установ або організацій з вимогою виплатити їм належні спадкодавцю грошові суми без нотаріального оформлення свідоцтва про право на спадщину на ці суми. При цьому, звичайно ж, їм необхідно документально підтвердити факт його смерті та свій статус члена сім'ї спадкодавця. Таким підтвердженням можуть бути штамп у паспорті про прописку, свідоцтво про реєстрацію шлюбу, свідоцтво про народження, де спадкодавець записаний батьком тощо.

Щоб було більш зрозуміло, наведемо такий приклад. До спадкування покликаний спадкоємець, який не є членом сім'ї спадкодавця, відповідно він не вправі претендувати на вищезгадані суми навіть у тому випадку, якщо спадкодавець заповідав йому все належне майно, оскільки грошові суми, не отримані спадкодавцем за життя, не е його власністю. Або інший випадок. Припустимо, що деякі з названих сум були надіслані спадкодавцю за його життя, але він не встиг їх отримати. Отже, такі суми входять до складу спадкоємної маси, оскільки з моменту висилання належать спадкодавцю на праві власності.

Спадкування права на внесок у банку або іншій
фінансовій установі

Статтею 1228 ЦК України визначені особливості спадкування права на внесок у банку або іншій фінансовій установі. Такою особливістю є перевага заповіту перед спеціальним розпорядженням вкладника-спадкодавця банківській установі. З цього випливає, що право на внесок входить до складу спадкоємної маси незалежно від способу розпорядження ним. Заповіт, складений після того, як було зроблено розпорядження банківській або іншій фінансовій установі, може повністю або частково скасувати його. Це відбувається у таких випадках:

- якщо у заповіті зазначена інша особа, до якої може перейти право спадкування внеску;

- якщо новий заповіт стосується всього майна спадкодавця.

У разі коли спадкування права на внесок зазначено у розпорядженні банківській установі або у заповіті, то внесок зазначеним у таких документах особам видається відразу після смерті спадкодавця без нотаріального оформлення.

На загальних підставах буде успадковуватися право на внесок у разі коли особи, зазначені у розпорядженні банку або заповіті, не скористаються своїм правом спадкування.

Спадкування права на отримання страхових виплат

На загальних підставах, згідно зі ст. 1229 ЦК України, успадковується і право на отримання страхових виплат або страхового відшкодування у разі коли спадкодавець-страхувальник не вказав у договорі особистого страхування особи, до якої має перейти право на отримання названих сум. У цьому випадку передбачена можливість виключення права на отримання страхової суми зі складу спадщини.

У разі коли у договорі страхування не зазначений спадкоємець, то суми за договором страхування включаються до складу спадкоємної маси. Для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно до нотаріальної контори представити оригінал договору страхування. За відсутності названого документа нотаріус на прохання спадкоємців може зробити запит до страхових організації про наявність на ім'я спадкодавця страхових сум і договорів страхування з його участю.

Отже, якщо страхувальник вказав у договорі страхування особу, якій він заповідає право отримання страхових сум і страхових виплат, то зазначені суми не включаються до складу спадкоємної маси, тому що ч.2 ст.1229 ЦК України передбачає можливість виключення права на отримання страхової суми зі складу спадщини.

Спадкування незаповіданої частини майна

Стаття 1245 ЦК України містить указівки на порядок спадкування частини майна, яку спадкодавець не включив до складеного ним заповіту. Названий порядок передбачає, що частина майна, яка не ввійшла у спадкоємну масу, зазначену у заповіті, успадковується особами, які входять у коло спадкоємців за законом. У коло цих спадкоємців входять також й особи, зазначені у заповіті, але за умови, що вони мають право успадковувати за законом. Наприклад, спадкодавець частину належного йому майна (автомобіль) передає за заповітом своєму сину. Крім сина, у нього є ще спадкоємці першої черги - дружина та дочка. Виходить, що залишилася незаповіданою частина майна (квартира, яка була подарована йому) буде успадковуватися за законом усіма членами сім'ї в рівних частках, у тому числі й сином, який зазначений у заповіті.