26.01.2015 | Автор: Глядик Богдан
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Щодо цивільної відповідальності автовласників

Перший договір страхування транспортного засобу було укладено у Сполучених Штатах Америки в 1898 році. З розвитком автомобілебудування та, відповідно, збільшенням кількості автомобілів на дорогах, постало питання відповідальності водіїв за завдану в дорожньо-транспортній пригоді шкоду. У 1925 році у штаті Массачусетс (Бостон, США) було введено обов’язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів.

Саме з цими ключовими фактами можемо пов’язувати початок розвитку автомобільного страхування.

В Україні спроби ввести обов’язкове страхування відповідальності власників автомобілів розпочалися ще у 1994 році. Однак повноцінно такий вид страхування, як обов’язковий запрацював з 01 січня 2005 року, коли вступив в дію прийнятий 01 липня 2004 року № 1961-IVЗакон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тотальна автомобілізація населення, має одним із наслідків збільшення кількості дорожньо-транспортних пригод. Сьогодні Україна займає одне із передових негативних місць у світі за станом безпеки на автошляхах. За даними Державтоінспекції, у 2013 році в Україні офіційно зареєстровано 191005 автомобільних аварій, в яких постраждало більше 30 тис. громадян, у тому числі майже 5 тис. загинуло. Як наслідок високої аварійності, значними є й показники сум завданої в результаті ДТП шкоди майну фізичних та юридичних осіб, життю та здоров’ю громадян.

Саме тому, основним завданням обов’язкового страхування відповідальності автовласників є вирішення проблеми забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Однак, останніми роками доводиться спостерігати неспроможність цієї системи виконувати своє основне завдання повною мірою. З’являються страхові компанії, які не здатні повноцінно виконувати свої зобов’язання. Водії, які свого часу (2011-2012 роки) не отримали відшкодування отриманої внаслідок ДТП шкоди від низки страхових компаній, до сьогодні ще не можуть вирішити це проблемне питання.

Так, законодавством передбачено, що у випадку недостатності коштів та майна страховика Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) відшкодовує шкоду потерпілим. Однак, обов’язковою умовою здійснення такого відшкодування є необхідність визнання страхової компанії-боржника банкрутом, що потребує досить тривалої процедури. Виходить ситуація, коли водії не мають фізичної змоги отримати належні їм суми відшкодування завданої шкоди. Окремі автовласники звертаються до суду із позовами про стягнення коштів із водія, котрий власне завдав цю шкоду. З’явилися судові рішення, котрі, незважаючи на виконання винним у завданні шкоди водієм вимоги застрахувати свою відповідальність, постановляють стягнути з цих водіїв суму завданої шкоди. Виходить, що автовласник застрахував свою відповідальність, за що сплатив кошти, після цього ще й повинен компенсувати завдану в дорожньо-транспортній пригоді шкоду. Іншою проблемою є поширені випадки затягування виплати страхового відшкодування окремими страховиками. Даний факт негативно впливає на репутацію ринку страхування відповідальності автовласників в цілому.

Як наслідок, зростає недовіра зі сторони водіїв, для багатьох з яких обов’язкове страхування починає зводитися лише до придбання найдешевшого полісу автоцивілкитільки для пред’явлення його, у разі необхідності, співробітнику Державтоінспекції.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила для перевірки, у випадках передбачених законодавством, поліса (договору) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За таке порушення можливо накласти адміністративний штраф у розмірі від 425 до 850 грн.

Сьогодні механізм вирішення проблеми відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має наступний вигляд. При настанні ДТП водії викликають на місце аварії співробітників Державтоінспекції. Останні складають матеріали справи про адміністративне правопорушення (схему ДТП, відбирають пояснення в учасників та свідків автомобільної аварії, при необхідності проводять огляд водія на стан сп’яніння, складають протокол про адміністративне правопорушення щодо водія, якого вважають винним, а також вилучають у цього водія водійське посвідчення). Протягом трьох наступних днів винний у вчиненні ДТП водій повинен повідомити страхову компанію, в якій він придбав поліс страхування про настання страхового випадку. Надалі його участь у врегулюванні виплат за загальним правилом практично припиняється. Збирати довідки, судові рішення, проводити огляд транспортного засобу тощо зацікавлена власне постраждала в ДТП сторона. Протягом 90 днів з дня написання постраждалим заяви про здійснення страхового відшкодування, страхова компанія повинна прийняти рішення про те чи буде виплачувати страхове відшкодування, і у разі прийняття позитивного рішення, виплатити шкоду. І навіть, якщо страхова компанія цього обов’язку не виконає, винний водій фактично ніякої участі у допомозі вирішення цієї проблеми не зобов’язаний брати. А якщо так, тоді постає питання, для чого платити більше і обирати дійсно надійну страхову компанію?

Сьогодні система обов’язкового страхування відповідальності власників автомобілів потребує змін.

У вересні 2011 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» було запроваджено механізм спрощеного оформлення страхового випадку (ДТП) та повідомлення про його настання за допомогою так званого «європротоколу».

Європротокол – спеціальний бланк повідомлення, уніфікований на території Європи, про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.

При настанні дорожньо-транспортної пригоди водії мають можливість зафіксувати ДТП самостійно, без залучення працівників Державтоінспекції. В такому випадку винний водій не притягатиметься до адміністративної відповідальності (його не буде позбавлено права керувати транспортними засобами або не буде необхідності сплачувати адміністративний штраф). Однак скористатися такою можливістю можна не завжди.

Європротокол можна використати у таких випадках:

  • • якщо відсутні травмовані або/та загиблі в ДТП;
  • • у водіїв відсутні ознаки сп’яніння;
  • • усі водії-учасники ДТП застрахували свою цивільно-правову відповідальність та володіють полісами;
  • • усі водії згідні з обставинами аварії.

Варто зазначити, що на сьогодні ліміт страхового відшкодування при використанні Європротоколу становить 25 тис. грн., тоді як при звичайному оформленні дорожньо-транспортної пригоди, із залученням співробітників Державтоінспекції, постраждалі водії можуть розраховувати від страхової компанії виплати суми в 50 тис. грн. за вирахуванням франшизи (не більше однієї тисячі гривень).

Сьогодні активно обговорюється також необхідність запровадження прямого врегулювання страхових випадків. Це докорінно змінить систему обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даний метод передбачає, що страхові виплати потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді будуть здійснювати страхові компанії, з якими власне потерпілий уклав договір страхування. Після здійснення такої виплати страхова компанія отримуватиме компенсацію від страховика водія, винного у вчиненні аварії.

Тобто, такий механізм врегулювання страхових випадків дозволить прискорити отримання постраждалими страхової виплати, а також, що досить важливо, очистить ринок обов’язкового страхування відповідальності автовласників від страхових компаній, які не можуть виконувати свої зобов’язання у повній мірі.

При виборі страховика, власник транспортного засобу перш за все буде зацікавлений у виборі надійної страхової компанії, яка у разі настання страхового випадку зможе вчасно і повно здійснити страхове відшкодування.

На сьогодні механізм прямого врегулювання страхових випадків запроваджений в Італії, Франції, Росії, Бельгії, Білорусії.

Про необхідність запровадження прямого врегулювання страхових випадків в Україні говорять уже досить давно. Спочатку планувалося запровадити механізм з 2015 року. Однак, оскільки відповідні законодавчі зміни не були внесені, сьогодні прогнозують можливість його запровадження з 2016 року.

Чи вдасться новій Верховній Раді України створити якісний механізм функціонування інституту обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покаже час. Слід зауважити, що це відіграє важливу соціальну функцію в державі. Навіть з урахуванням того, що власник транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки несе цивільну відповідальність за завдану транспортним засобом шкоду, немає гарантії, що йому вистачить коштів відшкодувати завдані збитки. Такі збитки можуть завдаватися не лише здоров’ю громадян та майну фізичних, юридичних осіб, але й навколишньому середовищу, державному майну, майну органів місцевого самоврядування. Наявність якісного механізму обов’язкового страхування цивільної відповідальності автовласників дозволить створити й, у певному розумінні, своєрідну систему соціального захисту як самих автовласників, так і постраждалих.

Автор статті: автоюрист Богдан Глядик.

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ