Стаття 16. Зовнішня реклама

3103

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

{Абзац третій частини першої статті 16 в редакції Законів № 5463-VI від 16.10.2012 , № 1193-VII від 09.04.2014 }

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

{Частина перша статті 16 в редакції Закону № 3530-VI від 16.06.2011 }

2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

3. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:

на пішохідних доріжках та алеях;

у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини;

поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

4. Розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до цього Закону на підставі дозволів, які оформляються за участю органів виконавчої влади, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини".

{Частина четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012 ; в редакції Закону № 1193-VII від 09.04.2014 }

5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.

23/40

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: При дослідженні питання, чи відноситься назва кіоску до вивіски, або до реклами - суди мають прописати ознаки, за якими її віднесено до реклами (на яку треба погодження), або ж до вивіски, що не є рекламою (ВС КАС № 641/4163/17 від 22.09.2021 р.)
Законодавство про рекламу забороняє розміщувати зовнішню рекламу за відсутності дозволу на її розміщення. В принципі, це позитивне явище - спрямоване на приведення вигляду населених пунктів до нормального стану, без хаотичного розміщення на кожному куті різнобарвних реклам. Проте треба розрізняти вивіски, що містять назви суб’єктів господарювання, розміщених за цією адресою - і зовнішню рекламу. У цій справі ВС КАС висловився стосовно того, на що повинні звертати увагу суди при розрізненні цих понять.

На підприємця, що торгував власними товарами у кіоску, інспекцією України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживслужба), накладено штраф за порушення законодавства про рекламу. Підставою для притягнення до відповідальності в рішенні вказано відсутність дозволу міської ради на розміщення зовнішньої реклами. На вказаному кіоску була розміщена назва кіоску. Будь-яких інших відомостей вказана вивіска не містила. Не погоджуючись із рішенням про накладення штрафу - особа звернулась до суду, де просила визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням пункту 7 статті 8, частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу», пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року (далі - Типові правила), вважав, що Держпродспоживслужба помилково дійшла висновку про те, що вивіска з назвою торгової точки є рекламою, оскільки будь-яких товарів із такою назвою не існує, та така вивіска не є рекламою, а тому її розміщення не вимагає дозволу. Крім того, позивач самостійно демонтував вивіску і на час спірних правовідносин її не існувало.

Суд же апеляційної інстанції - не погодився із такими висновками. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивач у спірних відносинах не дотримався вимог частини першої статті 16 Закону “Про рекламу”. Зокрема, суд апеляційної інстанції спростував висновки суду першої інстанції про демонтаж вивіски позивачем самостійно. Крім того, вказав, що під час судового розгляду не надано жодних доказів того, що вивіска зареєстрована, як найменування суб`єкта господарювання або, зареєстрована, як знак для товарів і послуг, що належать ФОПу позивача. Інших умов, визначених положеннями статей 8, 9 Закону “Про рекламу”, за яких таку вивіску можна не вважати рекламою - не виявлено. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Відсутність печатки Державтоінспекції у дозволі на розміщення зовнішньої реклами НЕ СВІДЧИТЬ про незаконність дозволу (КАС/ВС у справі № 488/1537/16-а від 08.09.2021)
Печатки-печатки… З 2017 року використання печаток суб’єктами господарювання не є обов’язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Що стосується органів державної влади, то відсутність печаток і до цього часу спричиняє спори.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету міської ради про відмову у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Так, згідно з ч. 1 та 3 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Конструкція із зазначенням торговельної марки та допоміжних зображень біля входу в приміщення не вважається рекламою та не потребує дозволу на її розміщення (КАС/ВС у справі № 323/809/17 від 11.08.2021)
Вивіска чи реклама?

ВС у нещодавній справі № 323/809/17 надав відповідь на це питання.

У цій справі до позивача було застосовано припис за порушення порядку розміщення зовнішньої реклами.

Нагадаю, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у містах проводиться на підставі дозволу, що надається виконавчими органами міських рад. Читати повністю