30.03.2016 | Автор: Зенкін Дмитро Олександрович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Правові особливості спадкування вкладів у банківській установі

     Згідно з чинним законодавством, спадкоємцям вкладів, в кожному випадку, необхідно здійснити цілий ряд специфічних юридичних дій для отримання належної їм спадщини. При цьому, залежно від категорії успадкованого майна, а також наявності двох і більше спадкоємців варіюється і сама складність процедури успадкування грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках у банку.

       Перш за все, зверну увагу, що проблематика спадкування вкладів у фінансових установах не нова, хоча й судова практика достатньо різнитьсяНаприклад, ще у кінці листопада 2012 року Рішенням Вищого спеціалізованого суду по справі № 6- 31814св12 було розглянуто спір в сфері спадкових правовідносин і зобов'язань за договором банківського вкладу. У даній справі суд застосував положення книги шостої Цивільного кодексу «Спадкове право», визнавши право спадкоємця лише на витребування суми відсотків, нарахованих за життя спадкодавця - вкладника. При цьому акцент у даній справі було зроблений саме на положеннях ст. 1218 ЦК  України про те, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Попри це, 22 січня 2014 року Верховний суд України підтвердив своїм рішенням, що банк не може закінчувати нарахування відсотків за депозитом у разі смерті вкладникаТому, варто більш детально підійти до аналізу правових норм, які мають бути застосовані у разі спадкування банківського вкладу.

Спадкування здійснюється тільки за законом або за заповітом

     ✔ Отже, нагадаю, що саме спадкування здійснюється за законом або за заповітом (стаття 1217 Цивільного кодексу (ЦК) України). У свою чергу, стаття 1228 ЦК України передбачає специфічні форми розпорядження банківським вкладом. Відповідно до неї вкладник-спадкодавець може розпорядитися своїм банківським вкладом не тільки шляхом складання заповіту, а й залишивши відповідне розпорядження (заповідальне розпорядження) банку. 

        За ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку. Особливістю договору банківського вкладу на користь третьої особи порівняно із загальними положеннями про такий вид зобов’язань, сформульованими у ст. 636 ЦК України, є зазначення особи на ім’я якої зроблений вклад. 

     Таке заповідальне розпорядження може бути включено в умови договору банківського вкладу або складено у формі окремого документа. На заповідальному розпорядженні повинна бути дата, а сам документ повинен бути засвідчений підписом уповноваженого працівника банку згідно з пунктом 10.15 Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" від 12 листопада 2003 року № 492 (Інструкція № 492).

     Крім того, заповідальне розпорядження може бути складено на користь особи, не вказаної в заповіті, яка не є спадкоємцем за законом, а також може змінювати співвідношення часток спадкоємців за заповітом або за законом.

     У разі, якщо заповіт складено після залишення заповідального розпорядження, то дію останнього може бути скасовано повністю (або частково) тільки в двох виняткових випадках:

  • у заповіті змінено особу, до якої переходить право на певний внесок або на всі грошові вклади спадкодавця; - заповіт складено щодо всього, без винятку, майна спадкодавця.

     Крім того, якщо раніше існуючий банківський вклад, щодо якого було залишено заповідальне розпорядження, не включаються до складу спадкової маси (тобто, свідоцтво про право на спадщину на нього не оформлялося), а порядок розпорядження ним визначався статутами відповідних фінансових установ (зазвичай, внесок видавався безпосередньо банком на підставі залишеного заповідального розпорядження), то з прийняттям чинного Цивільного кодексу України, ситуація кардинально змінилася.

     На сьогоднішній день право на вклад у банку (фінансовій установі) входить до складу спадщини (частина 2 статті 1228 ЦК України), а виплата банківського вкладу, незалежно від наявності заповідального розпорядження, здійснюється на підставі наступних документів:

  • свідоцтва про право на спадщину;
  • дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця (оскільки, в даний момент питання не до кінця врегульовано, нотаріус має право, але не зобов'язаний, надавати такий дозвіл на одержання вкладу до закінчення шести місяців в особливих випадках);
  • рішення суду (пункт 10.15 Інструкції № 492).

     Враховуючи це, варто звернути увагу й на основні положення про виконання зобов'язань у цивільному праві, оскільки можливе разом із спадкуванням самого банківського вкладу, так і відсотків по ньому. Звісно, дане питання залишається дискусійним питання встановлення права власності на грошові кошти, розміщені на банківському депозитному вкладі за договором банківського вкладу (депозиту), оскільки предмет зазначеного договору до кінця не вивчений, а отже, як і об’єкт цього договору, потребує більш ретельного вивчення. Зокрема, ч. 1 ст. 536 ЦК України впевнено визначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Варто звернути увагу на те, що вже після відкриття спадщини кошти на депозитному рахунку не належать банку, вони для нього чужі, однак фактично банківська установа продовжує користуватися цими коштами. До того ж, згідно ч. 5 ст. 1061 ЦК України, зобов'язання оплачувати це користування до кінця дії договору банківського вкладу за допомогою нарахування відсотків не відміняється.  Звісно,  після прийняття спадщини у банку виникає зобов'язання по вказаному депозитному рахунку вже перед новим власником (правонаступником вкладника). 

   Зауважу, що за ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Крім того, оскільки банківський вклад входить до складу спадщини, то на нього, незалежно від наявності заповіту або заповідального розпорядження, поширюються і положення чинного законодавства щодо обов'язкової частки у спадщині. Згідно зі ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, а також повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, так само як і непрацездатні вдова (вдівець) та батьки спадкодавця, успадковують половину частки, належної їм за законом. Відповідно, отримання частини банківського вкладу здійснюється спадкоємцями обов'язкової частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, у свою чергу, спадкоємцями за заповітом або за заповідальним розпорядженням - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

     Отже,  якщо особа, при житті, яка відкривав вклад у фінансовій установі, не зробила розпорядження банку щодо своїх коштів на випадок смерті, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де вказується спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку.

Перерозподіл спадщини

     Вагомими підставами для видачі банком (фінансовою установою) вкладу є свідоцтво про право на спадщину, дозвіл нотаріуса і рішення суду. Разом з тим, спадкоємці можуть перерозподілити між собою залишене спадкодавцем майно самостійно - мирною угодою.

     Відповідно до закону (ч.2 ст.1267 Цивільного кодексу), на підставі усної угоди, спадкоємці мають право змінити розмір часток у спадщині когось із них. Ніяких додаткових труднощів, як правило, з отриманням успадкованого вкладу таким шляхом не виникає.

     Зовсім по-іншому виглядає питання, коли спадкоємці за законом чи за заповітом після отримання свідоцтва про право на спадщину вирішили перерозподілити свою спадщину. Так, у разі, якщо двоє спадкоємців домовилися, що один отримує всі банківські вклади, а другий - нерухоме майно. Уклали, наприклад, договір поступки, засвідчили його нотаріально. У свою чергу, банк згоден віддати тільки 1/3 вкладу, як зазначено в свідоцтві про право на спадщину, посилаючись на те, що договір поступки не є підставою для видачі банківського вкладу.

     У цьому випадку, зацікавлена особа може або отримати банківський вклад, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину з подальшою передачею грошових коштів згідно домовленості, або звернутися до адвоката, а пізніше до суду з позовом, оскарживши дії банку і зобов'язати його видати банківський вклад на підставі свідоцтва про право на спадщину та договору поступки. Само собою зрозуміло, якщо спадкоємці будуть враховувати вимоги чинного законодавства щодо особливостей отримання банківських вкладів, то цей процес не буде для них настільки складним і проблематичним.

     Враховуючи все вказане вище, можна констатувати, що питання успадкування банківських вкладів в Україні на сьогодні досить складне у зв'язку з наявністю різних нюансів та існуючих прогалин в законодавстві щодо самої процедури успадкування вкладу. Наприклад, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (Інструкція), встановлено, що фізична особа може зробити відповідне розпорядження банку про засоби, що належать йому, на випадок своєї смерті (заповідальне розпорядження). Цей документ на практиці засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

     Але, згідно з чинним законодавством, спадкоємцю вкладника, незалежно від того, спадкування здійснюється за законом, заповітом або заповідальним розпорядженням, необхідно звернутися до державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з дня смерті вкладника з відповідною заявою.

     Відповідно до пункту 222 Інструкції нотаріуси спадкоємців мають право зробити запит в банки (фінансові установи), страхові установи про наявність на ім'я померлого вкладів, страхових виплат. Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат", банки (фінансові установи), страхові компанії повинні подати відомості в строк, вказаний нотаріусом. Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини нотаріус видає спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтво про право на спадщину на підставі документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, місце відкриття спадщини, а також право власності спадкодавця на відповідний вклад у банку (фінансовій установі). 

    Нагадаю, що в Листі Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ № 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що матеріали цивільної справи повинні містити обґрунтовану відмову нотаріуса у вчинені нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

     Але ж саме по собі заповідальне розпорядження клієнта в банку вже є підставою для наслідування такого вкладу зазначеною особою, і, природно, виникає питання: а навіщо законодавець так все ускладнив в, здавалося б, максимально простій і прозорій операції спадкування банківського вкладу?

     Окрім цього, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові № 6-157цс13 від 22.01.2014р. зобов'язання банку виплачувати проценти за договором вкладу не припиняється зі смертю вкладника, входить до складу спадщини та триває до дня, який передує дню повернення коштів спадкоємцям.

Аналізуйте судовий акт: Зобов’язання банку виплачувати проценти за договором вкладу не припиняється зі смертю вкладника, входить до складу спадщини та триває до дня, який передує дню повернення коштів спадкоємцям. (ВСУ у справі № 6-157 цс 13) 

     В будь якому разі, відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

   Більше того, процедура спадкування банківського вкладу ускладнюється щей тим, що якщо спадкоємець не знає, в якому саме банку був відкритий той вклад.  З подібними нюансами зможе допомогти розібратися тільки кваліфікований юрист - адвокат по спадковим справам, якому Ви вправі довірити будь-яку делікатну ситуацію, передбачивши наперед всі непередбачені ситуації і, захистивши свої власні права і свободи у будь-якому, навіть, малоперспективному спадковому спорі.

10
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення