Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Нікопольського регіонального управління водних ресурсів (далі - Управління водних ресурсів) до територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області (далі - Управління Держінспекції) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

Управління водних ресурсів звернулося до суду з позовом до Управління Держінспекції, в якому просило визнати постанову Управління Держінспекції від 27 квітня 2011 року № 15-5/3.12-46 про застосування економічних санкцій протиправною та скасувати її.

Позов мотивовано тим, що, приймаючи постанову, Управління Держінспекції діяло всупереч чинному законодавству, а отже, оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Суди встановили, що Управління Держінспекції провело планову перевірку стану використання паливно-енергетичних ресурсів Управлінням водних ресурсів, за результатами якої складено акт від 27 квітня 2011 року № 15-5/3.21-54.

У ході перевірки встановлено, що Управління водних ресурсів нераціонально (неефективно) використало газ та інші паливно-енергетичні ресурси, а саме: недотримання технологічної дисципліни - незадовільний стан устаткування - перевитрати електроенергії в електричних мережах за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величин нормативного (граничного) значення cos ц1 (tg ц1) до cos ц2 (tg ц2), що є порушенням:

- пункту «е» статті 11 Закону України від 1 липня 1994 року № 75/94-ВР «Про енергозбереження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 75/94-ВР);

- розділу 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» (далі - постанова № 699);

- пунктів 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів».

За результатами перевірки відповідач виніс припис від 27 квітня 2011 року № 15-5/3.12-54 та прийняв постанову від 27 квітня 2011 року № 15-5/3.12-46 про застосування економічних санкцій.

Управління Держінспекції постановою від 27 квітня 2011 року № 15-5/3.12-46 до позивача застосувало економічні санкції у вигляді підвищеної плати у розмірі 112 705 грн 29 коп. за недотримання технологічної дисципліни - незадовільний стан устаткування - перевитрати електроенергії в електричних мережах за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення соs ф1 (tg ф1) до соs ф2 (tg ф2).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що з матеріалів справи вбачається, що перевитрати електроенергії викликані саме недодержанням технологічної дисципліни. За таких обставин відповідно до вимог пункту «е» статті 11 Закону № 75/94-ВР, постанови № 699 та Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 4 серпня 2000 року № 64 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 року за № 653/4874), Управління Держінспекції мало законні підстави для прийняття рішення про сплату позивачем підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, зокрема, що суди правомірно не погодились з доводами позивача про те, що відповідач повинен був надати припис з терміном виконання заходів для удосконалення технологічних процесів, оскільки підставою для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є акт перевірки підприємства, а не дані перевірки виконання припису.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Управління водних ресурсів звернулося до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 2 листопада 2010 року та 1 вересня 2011 року (справи №№ К-21994/10, К/9991/23962/11 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 2 листопада 2010 року зазначено, що, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області чітко не визначило, у чому саме полягає перевищення питомих витрат палива та енергії, а розрахунок перевищень є поверховим і теоретичним. Крім того, належним чином не встановило причину такого перевищення, що є визначальною обставиною для застосування санкцій.

У зв'язку з тим, що з акта перевірки незрозуміло - перевищення витрат електроенергії сталося внаслідок недодержання технологічної дисципліни (що тягне застосування санкцій) чи внаслідок недосконалості технологічних процесів (що звільняє від такої відповідальності), оскаржувану постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області, яка прийнята на підставі цього акта, не можна вважати обґрунтованою, а це означає, що суди дійшли правильного висновку про її скасування.

В ухвалі від 1 вересня 2011 року Вищий адміністративний суд України, посилаючись, зокрема, на абзац третій розділу 2 додатка до постанови № 699, відповідно до якого якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у подвійному розмірі встановленої на них ціни, дійшов такого висновку: оскільки припис про усунення порушення і постанова про застосування економічних санкцій датуються 20 жовтня 2009 року, то ВАТ «Дніпроенерго» фактично не надано строк для усунення виявлених перевіркою порушень і одночасно застосовано економічні санкції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що економічні санкції за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів були застосовані до товариства неправомірно, оскільки зазначене товариство було позбавлено права усунути ці порушення.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Нікопольського регіонального управління водних ресурсів відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.О. Терлецький