Історія справи

Постанова ВССУ від 14.02.2024 року у справі №608/811/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 608/811/21

провадження № 13233св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Чортківська міська рада Тернопільської області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чортківської міської ради Тернопільської області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області у складі судді Коломієць Н. З. від 17 березня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Костів О. З.,

Гірського Б.О., Бершадської Г. В. від 02 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Чортківської міської ради Тернопільської області про повернення коштів. На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 28 листопада 2013 року під час проведення аукціону (прилюдних торгів) вона придбала нежитлове приміщення загальною площею 141, 7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року, укладеним між нею та громадою м. Чорткова в особі Чортківської міської ради.

Позивачка умови даного відплатного договору виконала повністю і своєчасно сплатила в міську казну вартість приміщення в сумі 669 816, 00 грн. Однак, володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним нерухомим майном з

2015 року ОСОБА_1 не має можливості, оскільки рішенням господарського суду Тернопільської області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду

від 23 квітня 2018 року, визнано недійсними результати аукціону, проведеного

27 листопада 2013 року, з продажу нежитлового приміщення за

адресою: АДРЕСА_1 , та договір купівлі - продажу даного приміщення, а також визнано право власності на це нежитлове приміщення за Тернопільською обласною радою.

За таких обставин, ОСОБА_1 втратила право власності на приміщення з дня набрання рішенням господарського суду законної сили 27 квітня 2018 року, а також на кошти в розмірі 669 816, 00 грн, які були внесені нею до міського бюджету. Позивачка вказує, що письмовою вимогою від 08 квітня 2021 року просила Чортківську міську раду повернути кошти, які були нею сплачені за придбання приміщення, однак, відповідач жодним чином не відреагував на її вимогу. На купівлю приміщення вона позичила частину грошових коштів у своїх родичів, які в подальшому не змогла повернути. Це призвело до погіршення відносин з рідними, що, в свою чергу, вплинуло на стан її фізичного та психічного здоров`я.

У зв`язку з наведеним, позивачка просила стягнути з відповідача кошти у розмірі 669 816, 00 грн, які були сплачені нею за придбання приміщення, 3% річних від суми, якою міська рада користувалась з 01 січня 2014 року по

28 лютого 2021 року, що складає 144 019, 62 грн, інфляційні втрати -

1 186 384, 08 грн, а всього 2 024 237, 00 грн та моральну шкоду - 200 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Чортківської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 669 816, 00 грн.

В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що з визнанням недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 листопада 2013 року, у Чортківської міської ради Тернопільської області виник обов`язок повернути грошові кошти, які вона отримала за продаж цього майна від позивачки. Правова природа та форма підстави отримання коштів не впливає на правові наслідки та статус отриманих коштів як безпідставно набутого майна, а відповідно і на правове регулювання відносин стосовно набуття, збереження майна без достатньої правової підстави відповідно до статті 1212 ЦК України.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що справу належить розглядати в порядку господарського, а не цивільного судочинства, суд вказав, що спір у даній справі не є спором щодо приватизації майна в розумінні пункту другого частини першої статті 20 ГПК України та не регулюється Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» чи іншими актами законодавства у цій сфері.

Відхиляючи вимогу стягнути інфляційні втрати та 3 % річних, суд вказав на відсутність у матеріалах справи належних розрахунків за визначений період. Судом також відмовлено в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не достатньо обґрунтовані обставини, з яким закон пов`язує підстави для такого стягнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2023 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та ухвалено нове в цій частині, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Чортківської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 60 338, 49 грн та інфляційні втрати -

136 666, 70 грн.

В решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційній суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України є обґрунтованими, тому що вказаний припис поширює свою дію і на позадоговірні зобов`язання у розумінні статті 1212 ЦК України. Таким чином, у разі прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати.

Не погоджуючись з позицією суду першої інстанції відхилити вимогу про стягнення інфляційні втрати та 3 % річних через відсутність належних розрахунків, апеляційний суд зазначив, що у позовній заяві позивачка зазначила період, за який слід нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати, тому суд не був позбавлений можливості зробити самостійний розрахунок у випадку незгоди з наданим позивачем розрахунком.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції навів розрахунки означених сум, При цьому суд вказав, що період для здійснення розрахунків слід обмежити останніми трьома роками, які передували позову, оскільки до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність, про що заявив відповідач.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги Чортківської міської ради Тернопільської області про те, що цей спір належить розглядати в порядку господарського судочинства, вказавши, що позиція відповідача ґрунтується на неправильному розумінні правової природи відносин, що склалися між сторонами стосовно приміщення, набутого за процедурою аукціону. Натомість суд першої інстанції правильно кваліфікував їх як такі, що виникають у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

07 вересня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник Чортківської міської ради Тернопільської області - Фаріон М. С. подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт третій та четвертий частини другої

статті 389 ЦПК України. Касаційну скаргу мотивовано тим, що розгляд справи здійснювався неправомочним складом суду, оскільки правовідносини між сторонами стосуються приватизації та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, змінюючи правові підстави позову. Суд задовольнив позовні вимоги, застосувавши

статтю 1212 ЦК України, однак правовою підставою позову була

стаття 22 ЦК України. При апеляційному перегляді це залишили без уваги. Зокрема, серед аргументів скарги відповідача вказівка на відсутність з боку ОСОБА_1 дій щодо повернення коштів, а також на відсутність у матеріалах справи розрахунків інфляційних втрат та 3% річних.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив ОСОБА_1 мотивований тим, що відповідач не визнає обов`язку щодо повернення їй коштів, набутих та збережених без достатньої правової підстави, цим вона зокрема і обґрунтувала свій позов до суду.

Крім того, необґрунтованою вважає аргументацію Чортківської міської ради щодо підсудності справи господарському суду, оскільки правова природа, характер спору та склад сторін вказує на необхідність розгляду справи у порядку цивільного судочинства. Отже, справа стосується саме цивільно-правового інтересу і вірно розглянута в порядку цивільного судочинства. Вказує, що спір між сторонами виник не в зв`язку з приватизацією майна в розумінні

пункту другого частини першої статті 20 ГПК України, тобто відносин, урегульованих Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна», а стосується повернення безпідставно набутого майна у відповідності до

статті 1212 ЦК України.

Зауважує, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки необхідно керуватися принципом «суд знає закони».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час проведення аукціону (прилюдних торгів), який відбувся 28 листопада 2013 року (протокол №5), ОСОБА_1 придбала нежитлове приміщення загальною площею 141.7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі-продажу, укладеним 29 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та громадою м. Чорткова в особі Чортківської міської ради.

Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 сплатила Чортківській міській раді вартість приміщення в сумі 669 816, 00 грн, що засвідчується дорученнями на здійснення платіжних операцій від 22 листопада 2013 року; 4, 5, 6 та

9 грудня 2013 року на загальну суму 669 816, 00 грн.

Господарським судом Тернопільської області 11 грудня 2017 року ухвалено рішення у справі № 921/2/15-Г/6, яким задоволено позов прокурора щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 27 листопада 2013 року та оформленого протоколом від 28 листопада 2013 року № 5 та договір купівлі - продажу даного приміщення, укладений між територіальною громадою міста Чорткова в особі Чортківської міської ради та ОСОБА_1 , а також визнано право власності на це нежитлове приміщення за Тернопільською обласною радою.

За наслідками розгляду справи № 921/2/15-Г/6 встановлено, що

Чортківська міська рада продала ОСОБА_1 приміщення, яке вказаному органу місцевого самоврядування не належало на праві власності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2018 року рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 921/2/15-Г/б залишено без змін.

Посилаючись на вказані судові рішення, 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Чортківської міської ради з вимогою про відшкодування збитків, у зв`язку з тим, що вона не може користуватись придбаним приміщенням через визнання недійсним аукціону про його продаж.

Просила повернути 669 816, 00 грн, які були сплачені нею за придбання приміщення, 3% річних від суми та інфляційні втрати.

Позиція Верховного Суду

Оцінка доводів касаційної скарги щодо правових підстав для стягнення сплаченої на аукціоні суми у розмірі 669 816, 00 грн

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Стаття 216 ЦК України стосується правових наслідків недійсності правочину.

Згідно з положеннями статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15.

Системне тлумачення абзацу першого частини першої

статті 216 ЦК України та пункту першого частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу першого частини першої

статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (постанова Верховного Суду

від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм Глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Проаналізувавши вказані норми, суди попередніх інстанцій вірно визначили, що характеру спірних правовідносин полягає в поверненні коштів, набутих за недійсним договором. Суди вірно зазначили, що правочин, укладений між позивачем та відповідачем, який відбувся на аукціоні (прилюдних торгах)

28 листопада 2013 року, не породив правових наслідків з моменту його укладення, оскільки був визнаний недійсним рішенням господарським судом Тернопільської області 11 грудня 2017 року (справа № 921/2/15-Г/6). Враховуючи, що Чортківська міська рада продала ОСОБА_1 приміщення, яке вказаному органу місцевого самоврядування не належало на праві власності, вимоги про стягнення з міської ради на користь ОСОБА_1 669 816, 00 грн є обґрунтованими, оскільки міськрада рада ці кошти отримала безпідставно, як плату за продаж майна на підставі аукціону, котрий згодом визнаний недійсним у судовому порядку.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення коштів на підставі

статті 625 ЦК України.

Згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц зазначено, що «дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

Встановивши, що 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Чортківської міської ради з вимогою про повернення 669 816, 00 грну зв`язку з тим, що вона не може користуватись придбаним приміщенням через визнання недійсним аукціону про його продаж, однак міськрада кошти не повернула, суди дійшли вірного висновку, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до

частини 2 статті 625 ЦК України. Стягуючи означені суми, суд апеляційної інстанції, правильно визначив розрахунковий період та застосував строки позовної давності.

Щодо незгоди Чортківської міської ради зі стягненням 3 % річних, інфляційних втрат та незгоди з його сумою, слід зазначити, що у відповідача була процесуальна можливість надати суду свій контррозрахунок, однак він таким правом не скористався та не навів у касаційній скарзі доводи, які б спростовували правильність розрахунку, застосованого судом апеляційної інстанції.

Підкреслюючи правильність та виваженість постанови суду апеляційної інстанції, якою позовні вимоги задоволені частково та стягнено на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за нерухомість, 3 % річних та інфляційні втрати, колегія суддів вважає за доцільне звернутися до досвіду Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02, рішення від 22 листопада 2007 року, від 20 травня 2010 року, пункти 25, 27, 55, 57, 58) ключовим було вирішення спору між центральними і місцевими органами влади щодо правового титулу на будинок і, як наслідок, вирішення питання законності передання такого титулу державним підприємством до статутного фонду компанії-заявника. ЄСПЛ визначив, що допущене у цій справі втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу, можна порівняти з "особливим різновидом експропріації", адекватна компенсація за яку має відповідати ринковій вартості майна на момент його експропріації, і не покривати ніяких інших збитків, пов`язаних, наприклад, з інфляцією чи ремонтними роботами. Заявник добросовісно отримав будинок в якості внеску до статутного капіталу, не знаючи про те, що Фонд державного майна не мав повноважень на його передання, та не було підстав для передбачення, що заявник мав знати про це. Європейський суд встановив, що на заявника було покладено індивідуальний та надмірний тягар, який порушив справедливий баланс, що мав бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та захистом права на мирне володіння майном - з іншого.

Щодо інших доводів касаційної скарги

Твердження скаржника стосовно підсудності справи господарському суду є безпідставним.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті першому частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Суб`єктний склад правовідносин у вказаній справі вказує на цивільно-правовий характер спору.

Встановивши, що спірні правовідносини склались між сторонами стосовно повернення грошових сум, сплачених ОСОБА_1 . Чортківській міській раді на підставі аукціону, який визнаний недійсним, та стосуються набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, суди дійшли вірного висновку про цивільний характер цього спору.

Вказівка скаржника на те, що правовідносини між ОСОБА_1 та Чортківською міською радою виникли на підставі законодавства про приватизацію є доцільною, однак після визнання правочину недійсним їхня сутність суттєво змінилась і стала стосуватись саме набуття, збереження майна без достатньої правової підстави у розумінні глави 83 ЦК України. Тому доводи скаржника щодо підсудності справи господарському суду є безпідставними.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про вихід судів за межі позовних вимог, Верховний Суд відхиляє їх як необґрунтовані.

Якщо сторони або інші учасники судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та обґрунтовує рішення, застосовуючи ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Фактичним обґрунтуванням позову було те, що внаслідок визнання в судовому порядку неправомочності Чортківської міської ради продавати спірне приміщення та, відповідно, скасування всіх прийнятих радою рішень стосовно приміщення, ОСОБА_1 втратила кошти у сумі 669 816, 00 грн. Незважаючи на правову кваліфікацію позивача, суди вірно встановили, що предметом даного позову було стягнення вартості приміщення, 3% річних, а також інфляційних втрат.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зважаючи на, встановлені під час розгляду справи, факти, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20 січня 2020 у справі № 916/556/19, від 22 жовтня 2020 у справі № 910/18279/19).

Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 у справі

№ 910/13071/19.

Отже, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. З цього випливає, що доводи касаційної скарги про вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судами повно і правильно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки судів є обґрунтованими та виваженими і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чортківської міської ради Тернопільської області, в інтересах якої діє представник Фаріон Мар`яна Сергіївна, залишити без задоволення. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2023 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара